Свідчення

Тут споглядають Євхаристійного Ісуса — вже 139 років підряд!

04 Квітня 2017, 17:25 906

Ці сестри залишалися на адорації попри пожежі, повені та інші катастрофи. Однак їх вирізняє не тільки це. Їхнє гасло звучить так: «Сучасне життя. Святі традиції».

Коли я ознайомився з їхньою історією на порталі Churchpop.com, читаючи (як усі інернет-серфери) тільки заголовок статті, то уявив собі жінок, запакованих у габіти з голови до ніг, які відгородилися від світу монастирськими мурами. У вас теж таке було? Однак служіння Сестер Францисканок Вічної Адорації не таке очевидне…

Прагнучи довідатися про них більше, я пішов на їхню інтернет-сторінку. Першим, що мені впало у вічі, був факт, що сестри мають акаунти на Фейсбуку. І в Інстаграмі. І в Твіттері. А також у Пінтересті. Вони навіть мають свій канал на Ютубі та профіль на гуглоплюсі! «Ну так, тобто я вже розумію — сестричок не буває на адорації», — подумав я. Однак знав, що мушу попрощатися зі своїм уявленням про них. А надто коли побачив оновлену обкладинку їхньої фб-сторінки.

«Сучасне життя. Святі традиції» — це їхнє гасло, яке знаходить відображення не тільки на фб-картинках. Аби це з’ясувати, треба сягнути по їхню історію.

Колись, дуже давно, 1849 року, маленька групка жінок із Баварії створила у Сполучених Штатах згромадження Сестер св. Франциска. Черниці, чий материнський Дім був у Мілуокі, визначили своєю харизмою проголошення Євангелія серед німецьких іммігрантів. Однак із часом кількість обов’язків стала переростати можливості сестер, особливо коли 1856 року вони стали підтримувати місцеву семінарію. Частина засновниць згромадження вийшла з нього.

Шукаючи місця для себе та місця для свого Дому, сестри примандрували в дієцезію Святого Хреста (Ла Крос) у штаті Вісконсін. Там вони мають резиденцію і донині, й саме там зродилася ідея вічної адорації. Спершу мати-настоятелька вирішила, що сестри відмовляться від праці у семінарії, аби мати більше часу на споглядання Пресвятих Дарів. Однак не всім сестрам ці зміни прийшли до вподоби, отож частина з них утворила нове згромадження під старою назвою — Сестер св. Франциска Ассизького. «Старе» згромадження натомість прибрало нову назву — Сестер Францисканок від Євхаристії.

Вічна адорація розпочалася 1878 року й відтоді 24 години на добу й 7 днів на тиждень щонайменше дві сестри поклоняються Ісусові у Пресвятій Євхаристії. Аби підкреслити свою непересічну харизму, сестри взяли нову назву: Сестри Францисканки Вічної Адорації.

За цей час у них сталася пожежа в сусідньому будинку, повінь у місті в 1965 році, кілька ураганів та епідемія грипу. Однак найбільший вплив на згромадження мали не катаклізми, а спад покликань. 1997 року сестри звернулися до місцевої спільноти вірних із проханням про адорації: по 119 роках почало бракувати тих, хто хотів молитовно споглядати Ісуса Євхаристійного…

Нещастя йшло, та щастя привело — відкритість на мирян принесла ефективнішу євангелізацію. Також і серед молоді, яка почала допомагати сестрам в адорації. А з часом і відкривала покликання в собі.

«Для мене дуже важлива суспільна справедливість і системні зміни. Тому я шукала спільноту, яка буде сповнена молитвою, але водночас буде також прогресивна. Такий мікс споглядання й діяльності», — говорить в одному з відеоматеріалів про сестер Джулія Волш, яка долучається до згромадження. «На мою думку, Євангеліє саме по собі становить неймовірний виклик», — додає дівчина. Її підтримує вже похилого віку сестра Леклер Берес: «Чимало хто думав, що я навіжена і берега не тримаюся, коли у 78 років виїхала на місію до Китаю». «Ми здатні до таких дивних і шалених речей, якщо лиш відповімо на заклик Бога», — підкреслює францисканка.

За розповідями сестер, згромадження старається зберегти індивідуальності сестер. Залежно від умінь та освіти, вони на щодень працюють по школах, лікарнях чи громадських організаціях. Також вони провадять Університет Вітербо — вищу школу, де навчають, зокрема, малювання і медсестринства.

Головна вісь їхнього щоденного життя — це незмінна адорація. Сестра Сара Хеннессі, яка провадить графік адорацій, підкреслює, що це зовсім не так просто: «Якщо вже одинадцята вночі і я саме закінчила свою чергу, а наступна сестра ще не з’явилася, то я не можу просто так піти відпочивати». Тим не менше, сестри заохочують надсилати їм інтенції (вочевидь, англійською!).

Переклад CREDO за: Томаш Речко, Aleteia  

На студію + щомісячний борг
Зібрано Залишилося зібрати
50046грн
23046грн
Потрібно зібрати
73092грн
Залишився
1день
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

4149 4978 3481 8017

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: