На Великдень 1931 року, а саме 5 квітня, відійшла до Господа по нагороду с. Ядвіга Юзефа Кулєша. Похорон відбувся у вівторок Світлого тижня, а тіло спочило на колишньому польському кладовищі у Луцьку. На превеликий жаль, місце поховання неможливо встановити, бо польський цвинтар зруйнувала радянська влада.
5 квітня 2017 року в кафедральному храмі свв. Петра і Павла в Луцьку згадували цю постать, визначну не лише для Луцької дієцезії, а й для всього Поділля. Настоятель парафії о. кан. Павло Хом’як у річницю смерті с. Ядвіги Юзефи Кулєші OSB розповів вірним про цю черницю — засновницю Згромадження Сестер Бенедиктинок Місіонерок в Україні.
«Слова повчають, а приклади притягують». Приклад життя і діяльності с. Ядвіги Юзефи Кулєші OSB становлять чудовий приклад і взірець до наслідування. Народилася вона 1859 року в багатодітній родині, в селі Карабелівка. У батьківському домі мала глибоке католицьке виховання. По смерті батька та ліквідації маєтку Кулєшів мати Михайлина з п’ятьма дітьми перебралася до Києва, де Ядвіга здобула початкову освіту. Вона володіла французькою, англійською та російськими мовами, що в подальшому житті стало їй у великій пригоді.
Від самого дитинства в її серці зростало прагнення присвятити своє життя служінню Богові. Сповнити це прагнення вона змогла аж 1894 року у Вільнюсі, в Згромадженні Сестер Бенедиктинок. Не обійшлося без Божого втручання. Царським указом по Російській імперії, до якої тоді входила і Литва, обмежувалася кількість сестер, закривалися новіціати; вільнюський монастир св. Катерини не був винятком. Але Боже Провидіння зробило так, що Ядвіга Юзефа була прийнята до цього Згромадження у віці 35 років. На початку наступного століття, 7 березня 1902 року, с. Ядвіга Юзефа склала чернечі обіти.
Згодом її скерували до Перемишля, де вона перебувала у монастирі Пресвятої Трійці. Перебувала в ньому близько року потім треба було виїхати до Львова; згодом с. Ядвіга повернулася до Вільнюса. З огляду на царську політику змушена була виїхати до Гродна, де перебувала у монастирі сестер-бригіток. У такий спосіб Господь приготовляв с. Ядвігу Юзефу Кулєшу до своєї Справи.
Не відомо, з яких причин, але у 1907–1910 роках Ядвіга Юзефа зустрілася в Римі з с. Габріелею Колумбою, Засновницею Сестер Бенедиктинок Милосердя, і була прийнята до цього згромадження.
Боже Провидіння скерувало сестру Ядвігу у рідний край, на Поділля, куди її відправили, щоб зорієнтуватися, чи була б можливість відкрити філіальний будинок Згромадження Сестер Бенедиктинок Милосердя. 1912 року вона разом із Геленою Цибульською приїхала до праці. Так розпочалася їхня праця в Україні. За кілька років служіння та сумлінної праці з’явилися перші кандидатки.
Перед с. Ядвігою Юзефою постало важливе питання: або їхати на формацію до Рима, або засновувати формаційний будинок в Україні для нових кандидаток. І в травні 1917 року вона отримала дозвіл від єпископа Ігнатія Дуб-Дубовського на відкриття формаційного будинку в Білій Церкві. 24 червня 1917 року перші сім кандидаток склали чернечі обіти. Зі спогадів сестер, с. Ядвіга Юзефа була для них не лише відповідальною за формацію, яка спиралася на Устав св. Бенедикта та особливий культ Пресвятого Серця Ісуса, але передусім люблячою та вимогливою матір’ю. В своїх листах Ядвіга Юзефа заохочуватиме сестер, щоб були ангелами миру та любові.
Її життя було повне випробувань, які вимагали багатьох зречень, але насамперед — глибокої віри в Боже Провидіння. 1920 року вона прибула з кількома сестрами до Ковеля, де розпочався нелегкий етап її вірності Христу. Так її діяльність назавжди вплелася в життя Волинської землі. Сестри провадили сиротинці у Луцькій дієцезії.
Після великої перерви, майже півстоліття, справа Матері Ядвіги Кулєші відродилася на Волинській землі. Сестри Бенедиктинки Місіонерки жертовно служать своєю працею та молитвою у Луцьку.
За матеріалами: Луцька дієцезія РКЦ
фінансово.
Щиро дякуємо!
