Ким Син Чоловічий видається?

Роздуми до Слова Божого на Велику Середу

Сьогодні середа Великого Тижня. В кожну середу протягом року східна традиція особливим чином наказує піст, тому що середа вважається днем зради Ісуса Христа. Чуємо сьогодні в Євангелії, як Юда Іскаріотський пішов до первосвящеників і сказав: «Що ви хочете мені дати, і я видам вам Ісуса?» Вони ж відважили йому тридцять срібних шекелів. Така сума грошей — це вартість одного осла або раба (пор. Вих 21, 32). А ще, після шести років служіння кожний раб в Ізраїлі отримував звільнення і тридцять срібних монет на своє відсилання.

Тридцять шекелів нагадують подію в’їзду Ісуса в Єрусалим. Сáме для цього Ісус обрав осля. А далі, під час Тайної Вечері, Господь встане, складе свої шати, підпережеться рушником і митиме своїм учням ноги ― праця, яку в Ізраїлі не виконував навіть раб (пор. Бут 18, 4; Лк 7, 44; на противагу: 1 Цар 25, 41; 1 Тим 5, 10). Кожний сам собі мив ноги.

Коли Ісус миє ноги Юді Іскаріотському, тим самим Він не докоряє йому за отриману ціну раба, але об’являє, що Він, Господь і Учитель, применшить самого себе сильніше, ніж раб, — аж до хресної смерті. Хоч як дивно, але символи Ісусового Царства — це осел, рушник і вмивальниця. Він не вимагає постелених перед Ним шат, а складе свої власні. Ісус не прагне пальмових гілок переможця, а принесе перемогу через дерево хреста.

Можливо, Юда, який носив скриньку з грошима, не розумів і не хотів прийняти такого Ісуса, й тому він шукав слушної нагоди, щоб Його видати. Παραδίδομι (парадíдомі) ― це важливе слово для опису муки Ісуса Христа. Дослівно воно означає «передати» в чиїсь руки. Юда передає Ісуса первосвященикам, вони передають Ісуса Пилату, Пилат видає Ісуса «на волю» усього народу, який видасть Месію на хресну смерть (Лк 23, 25‑26). Та насправді Син Чоловічий іде, як написано про Нього; але горе тій людині, ким Син Чоловічий видається! (Мт 26, 24).

Колись Господь передав своєму народу Обіцяну землю, щоб вони увійшли і заволоділи нею (Втор 1, 8). Він видав усіх царів їм у руки (Втор 2, 24). Однак нерідко в історії Ізраїлю Бог також видавав свій народ ворогам — через його непослух, ідолопоклонство і невірність. Він забирав свою руку з‑понад народу, більше не охороняв і не стеріг його. Тоді чужі народи робили із Вибраним народом, що їм заманеться.

Тепер же Бог Отець видає їм свого Сина. Насправді то не Юда готує муку Господню, не первосвященики і Пилат видають «царя Ізраїлю» на «волю», чи то на свавілля народу, лише Отець жертвує Його на хресті. Виданий Ісус дасть своє Тіло і Кров апостолам на Тайній Вечері. Це стане заповіддю цілковитого віддання. Воно здійсниться, коли Божий Син вигукне міцним голосом: Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? (Мт 27, 46). Та останнє віддання пролунає з останнього подиху Розп’ятого: Отче, у Твої руки віддаю духа мого! (Лк 23, 46).