Погляд

Чому Бог створив Адама і Єву
а не Адама і Степана?

15 Квітня 2017, 10:20 5618 о. Роман Лаба

Коли приглядаюся до ґендерної ідеології, то дедалі більше переконуюся в словах Псалму 53:

Безумний каже в своїм серці: «Немає Бога». Зіпсувалися, мерзоту коять, нема нікого, хто добро чинив би. Бог з неба поглядає на синів людських, щоб подивитись, чи є розумний, що шукає Бога (Пс 53, 2‑3).

Справді, гріх це велика дурість, а гендерна ідеологія — це спроба дурість вчинити законною і нормою суспільного життя. Ніколи не думав, що буду свідком, як бородатій жінці, а точніше, чоловікові, який «вчинив» із себе образ бородатої жінки, присудять перше місце на Євробаченні… Звісно — судять за голос і за вокальні здібності; але сам факт популярності такої особистості показує, в якому хворобливому стані перебуває наша цивілізація. Саме такий стан духовної епідемії і є метою нашого ворога №1 — лукавого! Ґендерне суспільство можна порівняти з армією, яка замість того, щоб відстоювати власну фортецю, нищить себе середини, убиває сама себе… В цей час ворог сідає в зручне крісло, бере попкорн і з насолодою дивиться на цю трагікомедію.

Пригляньмося до цієї стратегії.

Ґендерна ідеологія спершу представляє себе як гуманне вчення, яке має на меті захищати рівність чоловіків і жінок. Саме під таким «соусом» ця страва спочатку подається в школах, вузах, медіа тощо. «Проповідники» ґендеру розуміють, що не можна відразу лякати суспільство і говорити про всиновлення дітей гомосексуальними парами… Потрібно все робити поступово, крок за кроком. Усе розпочинається з ідеалу рівності й своєрідного міфу «дискримінації». Борячись із «дискримінацією» (найчастіше фіктивною), ідеологи «ґендеру» намагаються надати юридичний статус власним збоченням. Іншими словами, біля понять «чоловік», «жінка» з’являються безліч інших термінів, які найчастіше у своїй суті виражають сексуальні «вподобання». В США мережа Фейсбук під час реєстрації дає змогу визначити себе при допомозі 56 різних ґендерних типів.

Коли вдасться подолати цей перший бар’єр, боротьба пересуває лінію фронту далі — прихильники ґендеру борються з черговою «дискримінацією»: за права різного роду гей-парадів, за право легалізації своїх стосунків на соціальному рівні, такий собі «псевдо-шлюб», за права усиновлення дітей тощо.

Врешті суспільство перестає бути суспільством сімейного типу, стаючи місцем гедонізму, розпусти і, в кінцевому підсумку, «цивілізацією смерті». Все стає відносним, а отже, залежить від думки самої людини, яка посідає місце Творця.

 

Добре… Для християн справа більш-менш зрозуміла. Ґендер не сумісний зі Святим Письмом, Бог не сотворив Адама і Степана, лише Адама і Єву. І перше завдання, яке їм доручив, — щоб вони «плодилися і розмножувалися» (Бут 1, 26‑28). А що з людьми невіруючими, агностиками, які часто кажуть: Яке мені діло до того, що роблять двоє чоловіків (чи двоє жінок) у ліжку? Головне, щоб вони мені не заважали.

Творчий акт Бога також і на рівні природного закону показує абсурдність ґендерної «спільноти»:

  1. Лише спільнота чоловіка і жінки за своєю природою спроможна дати життя новій людині.
  2. Дитя, яке приходить на світ у подружній спільноті, є плодом їхньої любові, яка виразилася теж і тілесним чином.
  3. У ґендерному суспільстві, оскільки одностатеві «пари» не можуть мати дітей з очевидних причин, входить сурогатне материнство, в результаті якого дитина стає продуктом, предметом купівлі.
  4. У природньому подружжі дитина, яка приходить на світ, чинить неймовірну річ — відриває очі своїх батьків від взаємного «поглинання» до відкритості на іншого. Малий карапуз певною мірою стає місцем об’явлення Бога, який веде родину до жертовної любові (аґапе).

Дуже часто ґендерні ідеологи спекулюють різними науковими дослідженням, які мають на меті показати «нормальність», «природність» так званих ґендерних типів. Не хочу зараз полемізувати з отими «горе-вченими». Можливо, зроблю це пізніше, а зараз просто наведу декілька фактів:

  1. В Україні сьогодні менше 1 мільйона людей, які відверто признаються до гомосексуалізму — це становить близько 2,5% населення. Згідно з соціальними опитуваннями, 80% українців проти легалізації одностатевих шлюбів. Чому 2,5% людей мають нав’язувати через пропаганду, освіту й культуру такі погляди, яких більшість не підтримує?
  2. 41% «трансгендерів» (у світі) вчинили принаймні одну спробу суїциду через внутрішній конфлікт ідентичності.
  3. Згідно з дослідженнями Берлінського інституту імені Коха, геї становлять в Німеччині 60%, у Канаді 70%, a в Індії 86% хворих на AIDS (ВІЛ-СНІД). Окрім цього, геї в 4 рази частіше хворіють на депресію, в 5 разів частіше стають залежними від наркотичних речовин і в 6 разів частіше намагаються вчинити суїциди, ніж інші люди.

2010 року Марк Регерус, доктор соціології в Техаському університеті (США), розпочав своє дослідження на тему «Чим відрізняються дорослі діти, чиї батьки мали одностатеві стосунки». Дослідження, під час якого опитано 3 000 осіб, завершилося 2012 року. Ось декілька даних:

  1. 25% осіб, вихованих в одностатевих «партнерствах», страждають від венеричних хвороб. Рівень подібних захворювань у гетеросексуальних сім’ях становить 8%.
  2. Подружня невірність осіб, які виховувалися одностатевими парами, зафіксована на рівні 40%, в той час як у натуральних сім’ях цей показник тримається 13%.
  3. 24% осіб планували самогубство. В натуральних сім’ях таких осіб 5%.
  4. Допомогою психіатра користуються 19% осіб із гендерних «партнерств» і 8% із натуральних сімей.
  5. 8% осіб були змушуванні до сексуальних стосунків проти власної волі (в тому числі і з боку батьків).
  6. 69% осіб з одностатевих зв’язків живуть завдяки державній соціальній допомозі. Серед звичайних сімей це — 17 %.

Наведених даних достатньо, щоб збагнути небезпеку і взятися до конкретних кроків. Яких саме? Окрім очевидних дій, які мають на меті зміцнювати християнську сім’ю, реколекцій, роздумів над Словом Божим у родинних колах, паломництва для родин, з’їздів, днів зосередження, майстер-класів різного типу, — хочу вказати на два кроки, які мають більше суспільно-правовий характер:

  1. Не допустити впровадження ґендерних термінів у правове поле. ЛГБТ-організації намагаються ввести такі терміни, як «ґендер», «сексуальна орієнтація» в шерег законів. Вирішує це Парламент. Тому важливо скерувати колективні звернення до того чи іншого народного депутата, який представляє конкретний територіальний виборчий округ, з проханням захистити інститут сім’ї та не голосувати за законопроекти, які йому суперечать (наприклад, за зміни в Трудовому кодексі, які мали б передбачати поняття «ґендер», чи за ратифікацію Стамбульської конвенції). Адже народні обранці є делегованими представниками народу, а Конституція України каже виразно: Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (стаття 5).
  2. Наступним важливим кроком є батьківський контроль над освітою і вихованням власних дітей. Якщо дитина раптом починає розповідати про різні види «сімей», які вивчали на уроках, а також ділиться враженнями зі свята, де хлопчики й дівчатка мінялися ролями, то це сигнал тривоги для батьків. У цьому напрямку можна багато зробити на локальному рівні: наприклад, написати колективне звернення до місцевих органів освіти з метою заборонити підручники з гендерним світоглядом, із проханням запровадити християнську етику в школах тощо. Варто пам’ятати соціальне вчення Церкви, яке виразно каже, що першими вихователями дітей є їхні батьки і цього права держава не може від них забрати.

Коли пригадаємо сцену первородного гріха з книги Буття (розділ 3), то помітимо цікаву річ: Єва согрішила тим, що взяла і з’їла плід, — а чим согрішив Адам? Чи тільки тим, що взяв плід із рук своєї жінки й теж з’їв? У чому полягає його провина? В тому, що Він ніяк не зреагував, коли жінка потягнулася до забороненого плоду, не схопив її за руку, не пригадав заповідь — просто мовчки стояв і дивився на те, що відбувається! Адам НІЧОГО НЕ ЗРОБИВ, і смерть увійшла в світ.

Сьогодні ти маєш вибір активної боротьби — або постави Адама: мовчки спостерігати. І тоді смерть увійде крізь широкі двері твоєї байдужості!

Потрібна допомога
Допоможіть Олені!
Зібрано Залишилося зібрати
81968грн
18032грн
Потрібно зібрати
100000грн
Залишилося
2дні
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
CREDO — сайт і часопис для читачів, які хочуть жити свідомою вірою. Якщо Вам подобається те, що ми робимо, долучайтеся до збору коштів для праці редакції. Ми цінуємо кожен внесок!
Виберіть суму
грн/місяць
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: