Поради

Вже тяжкий чи ще легкий? Як розпізнати вагу гріха

13 Квітня 2017, 17:58 1934

Коли ми ставимо якесь уявне добро вище за любов, то маємо справу з гріхом.

Ми скоюємо їх думками, словами, вчинками й занедбанням. Кожен гріх — це відсутність любові до Бога і ближніх, тобто зрада мети, для якої ми були створені. Коли вибираємо іншу мету, коли ставимо якесь інше — більш чи менш уявне — добро вище за любов, то маємо справу з гріхом. Ми ділимо їх на легкі й важкі. У чому полягає цей поділ? Як розпізнати, чи мій конкретний гріх був легким, чи тяжким?

 

Любов перевищує закон

Ми ніде не знайдемо повного, точного переліку вчинків, що класифікуються як смертні гріхи, хоча іноді нам здається, що його існування значно спростило би справу. Однак це погляд, який має більше спільного із законом, ніж із любов’ю. А гріх — це рана, завдана любові. Уявіть собі подружжя, яке в день шлюбу вручає один одному список під назвою: якщо зробиш те й те, це означатиме, що ти більше мене не любиш? Абсурд. У любові певні речі є або з часом — мірою зближення одне до одного — стають очевидними.

Так само абсурдним є з’ясовування того, чи це ще незначний гріх, на який «можна собі дозволити», чи вже важкий? Це як запитати кохану людину: якщо я на тебе накричу, то тобі буде тільки прикро, чи ти перестанеш розмовляти зі мною? Любов так не чинить, а робитиме все, щоби не ранити того, кого любить.

 

Тяжкий, як могильний камінь

Про тяжкий гріх говоримо, коли в серйозній справі цілком свідомо і добровільно вибираємо щось, що суперечить любові до Бога і ближнього. Ми називаємо це смертним гріхом, тому що він убиває любов.

Серйозні питання — це насамперед ті, що стосуються заповідей. Зрештою, ми маємо інтуїтивне відчуття, які сфери нашого життя і пов’язані з ними дії мають ключове значення, а які набагато менш важливі.

Усвідомлення полягає в тому, що коли я чиню гріх, то знаю: те, що я роблю, суперечить заповідям. Якби я зробив щось погане, не знаючи, що це погано, то гріх не вважається тяжким. Хіба я мав би знати, а невігластво виникає з моєї власної недбалості.

Добровільність дії — це відсутність будь‑якого примусу. Тому гріхи, вчинені під тиском або в стані залежності, трактуються м’якше, — бо залежність є формою примусу. Це звісно, не означає, що справу можна просто залишити. Однак насамперед потрібно боротися із залежністю, а не з її одиничними проявами.

 

Повсякденні спотикання

Легким гріхом називається той, в якому наша любов до Бога і людини нездужає, але присутня. Повсякденний гріх — це тимчасове відхилення від курсу, яке ми самі спроможні виправити. Тяжкий гріх — це коли ми злітаємо з траси, після чого хтось має допомогти нам прийти до тями й знову повернути на правильний шлях. Це як різниця між травмою і смертельною раною. Але пам'ятайте, що навіть проста травма, якщо нехтувати нею, іноді може стати реальною загрозою для нашого життя.

 

Чи з кожного гріха потрібно сповідатися?

У перших століттях ставився великий акцент на позасакраментальні шляхи примирення з Богом і Церквою. Ними були і надалі є: молитва, милостиня, піст і діла братньої любові, про що в кількох місцях виразно говориться в Новому Завіті:

Лк 7, 47: «Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила».

1Пт 4, 8: «Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів!»

Як 5, 20: «Хай знає, що той, хто грішника навернув від його блудної дороги, той душу його спасає від смерті та безліч гріхів покриває!»

Натомість сакраментальний шлях був призначений для найсерйозніших випадків — вбивства, перелюбу, публічного заперечення віри, відмови від батьків або дітей, які потребують опіки. До Таїнства Примирення можна було приступити тільки один раз у житті — іноді після дуже тривалого періоду публічного покаяння. До нього ставилися як до останнього засобу порятунку для тих, хто втратив отримане в Хрещенні життя благодаті.

Протягом століть практика Таїнство Покаяння і Примирення зазнала значних змін, про які ми не будемо тут говорити. У ХІІІ столітті IV Латеранський Собор поклав на вірних обов’язок щорічної сповіді. Це також підтверджують Кодекс канонічного права і Катехизм, хоча з їхнього точного формулювання можна зробити висновок, що йдеться про тих, хто перебуває у тяжких гріхах. Тому що вони є справжньою матерією сакраментальної сповіді. Звичайний спосіб спокутувати легкі гріхи — це практика християнської любові, яка живиться участю в Євхаристії та перекладена мовою щоденних стосунків і дій — допомоги бідним та нужденним, догляду за хворими, жертовністю, діленням своїми благами, молитвою, прощенням, сумлінним виконанням своїх обов'язків.

 

Весь час ідеться про любов

Для того, щоби правильно визначити «вагу» наших гріхів, необхідно постійно формувати свою совість. Сакраментальна сповідь може бути тут дуже корисною, але не замінить цієї праці. Іноді більше, ніж поспішної сповіді, ми потребуємо духовної розмови або чесного іспиту совісті, в якому варто себе запитати не тільки про те, що ми зробили не так, а й що ми повинні зробити для того, аби цього не повторювати.

Звісно, немає нічого поганого в регулярній сповіді, але маємо запитати себе, чи іноді ми не ставимося до неї магічно: я не люблю, бо не люблю, але посповідаюся — і справу зроблено. Але недарма п’ятою умовою і кроком цього таїнства є відшкодування Богу і ближньому. А воно — якщо ставитися до цього серйозно — скеровує нас прямо до конкретної практики любові на щодень. Лише коли любимо, можемо перебувати в любові. Святий Йоан не залишає нам щодо цієї теми жодних ілюзій: «Ми знаємо, що ми перейшли від смерті в життя, бо любимо братів. А хто брата не любить, пробуває той в смерті» (1 Йн 3, 14).

Переклад CREDO  за матеріалами: Дк. Міхал Любовицький, Aleteia

 Збираємо на студію CREDO
Зібрано Залишилося зібрати
7918грн
65174грн
Потрібно зібрати
73092грн
Залишилося
9днів
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

4149 4978 3481 8017

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: