Їжа, яка залишається на життя вічне

Роздуми над Словом Божим на понеділок ІІІ Великоднього тижня

«Воістину, воістину кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили знамення, але тому, що їли хліб і наситилися. Працюйте не на поживу, яка гине, але на поживу, яка залишається на вічне життя»(Йн 6, 27-28)

Ісус розмножує хліб і відразу ця подія сприймається неоднозначно: Христос робить чудо, яке повинно бути знаком наближення Царства Небесного, але деякі люди не бачать в цьому нічого окрім користі та заспокоєння своїх тілесних бажань. І саме тому вони шукають Ісуса: адже «їли хліб і наситилися» (Йн 6, 27).

Чому людина нарікає? Чи тому, що Бог не дбає про неї? Все залежить від того, з якого боку чи під яким кутом ми дивимося на подію. Події, які відбуваються навколо нас, проходять через призму нашого серця, і ми бачимо їх саме так, яким є наше серце. Знаємо, що песиміст все, що відбувається навколо нього, бачить в сірих і темних тонах, а оптиміст — в яскравих. Людина, яка має добре серце, вміє зауважити добро в інших людях. Людина яка звикла в усьому бачити зло, навіть і в самому шляхетному і доброму вчинку може знайти те, що можна розкритикувати. Невіруючій людині можна довго доводити, що Бог є, але це буде марна трата часу, бо те, як людина дивиться на події, залежить лише від неї, від її внутрішнього вибору, від її серця.

Ісус Христос звертається сьогодні до нас: «Працюйте не на поживу, яка гине, але на поживу, яка залишається на вічне життя» (Йн 6, 28). Тобто — примножуйте в собі віру, вчиться дивитися на світ очима віри, бо тільки таке бачення допоможе вам осягнути вічне щастя в небі.

Людина, яка дивиться на світ лише з погляду користі чи тілесних потреб, обмежує себе в приводах до радості, бо вона не бачить Божої любові, не може подивитися на своє життя і на світ очима надії на вічне життя. Вона бачить лише один бік життя, лише частину правди про нього. Тому, зрештою, і відчуває тільки біль, бо в її серці немає надії. А відтак нарікає або намагається цей екзистенціальний біль заглушити, доставляючи собі різні дозволені та недозволені приємності. Вони, щоправда, заглушають цей біль, але не можуть його …

Заклик Ісуса Христа «Працюйте не на поживу, яка гине, але на поживу, яка залишається на вічне життя» є закликом до того, щоб людина схотіла відкрити свої очі та побачити красу у своєму житті; побачити у розмноженні хліба чудо, а не тільки можливість заспокоєння своєї фізіологічної потреби; побачити у своєму стражданні можливість отримати вічну нагороду. І навіть у своєму гріху побачити можливість зустрітися з неосяжним милосердям Бога. Це заклик до повноти життя, до виходу з однобокого сприйняття дійсності. Це заклик до повернення справжнього сенсу свого життя (пор. Йн 15, 11).