Проповіді

Повний текст проповіді Папи в Каїрі

01 Травня 2017, 13:36 1277

«Богу подобається тільки віра, сповідувана життям, бо єдиний екстремізм, припустимий для віруючих, — це радикалізм любові! Всі інші екстремізми не походять від Бога і не до вподоби Йому!» — сказав Папа Франциск під час Святої Меси, яку він відслужив 29 квітня 2017 р. на території військової авіабази поза Каїром.

Ось повний текст папської гомілії.

Al Salamò Alaikum! / Мир вам!

Сьогодні Євангеліє Третьої неділі Великодня каже нам про дорогу до Емауса двох учнів, які покинули Єрусалим. Це Євангеліє можна підсумувати трьома словами: смерть, воскресіння і життя.

Смерть: двоє учнів повертаються до свого щоденного життя, сповнені розчарування й розпачу — Вчитель помер, а отже, даремна була надія! Вони були дезорієнтовані, обмануті й розчаровані. Їхня дорога — це відступ до минулого, віддалення від болісного досвіду Розіп’ятого. Здається, що криза хреста, або радше «скандал» і «дурість» (пор. 1 Кор 1, 18; 2, 2), поховала всі їхні надії. Той, на якому вони збудували все своє життя, — помер, був переможений, забираючи з собою до гробу всі їхні устремління.

Вони не могли повірити, що Господь і Спаситель, який воскрешав і зцілював, може закінчити життя повішеним на ганебному хресті. Вони не могли зрозуміти, чому Бог Всемогутній не врятував Його від такої зневажливої смерті. Хрест Христа був хрестом їхнього уявлення про Бога; смерть Христа була смертю їхніх уявлень про Бога. То вони, по суті, були мертві у гробі обмеженості свого розуміння.

Як же часто людина сама себе паралізує, не бажаючи переступити через власні ідеї про Бога — бога, створеного на образ і подобу людини; скільки ж то разів ми впадаємо в розпач, не бажаючи повірити, що всемогутність Бога це не всемогутність сили і влади, а всемогутність любові, пробачення і життя!

Учні розпізнали Ісуса в «ламанні хліба», у Євхаристії. Якщо ми не дозволимо зірвати заслони, які затемнюють наші очі, якщо не дозволимо переламати закостеніння наших сердець і наших упереджень, то ніколи не будемо спроможні розпізнати обличчя Бога.

Воскресіння: у темряві найтемнішої ночі, в найбільш вражаючому розпачі Ісус підходить до двох учнів і слідує їхньою дорогою, аби вони могли відкрити, що то Він є «Дорога, Правда і Життя» (Йн 14, 6). Ісус перемінює їхній розпач у життя, бо коли гине людська надія — починає сяяти інша, божественна: «Що неможливе в людей, можливе у Бога» (Лк 18, 27; пор. 1 Кор 1, 37). Коли людина торкається дна горя й безсилля, коли втрачає ілюзії, що вона найкраща, самодостатня, що вона центр всесвіту, — тоді Бог простягає до неї руку, аби перемінити її ніч у світанок, її пригнічення в радість, її смерть у воскресіння, її дорогу назад — у повернення до Єрусалима, тобто повернення до життя і до перемоги хреста (пор. Євр 11, 34).

І справді, двоє учнів після зустрічі з Воскреслим повертаються сповненими радості, довіри й ентузіазму, готові давати свідчення. Воскреслий зробив так, що вони були воскрешені з гробу своєї недовіри та понурості. Зустрічаючи Розп’ятого-Воскреслого, вони знайшли пояснення всього Писання, Закону і Пророків; віднайшли сенс ганебної поразки хреста.

Хто не проходить через досвід хреста аж до Істини Воскресіння, той прирікає себе на розпач. Це правда, що ми не можемо зустріти Бога, не розіп’явши спершу власних обмежених ідей бога, які відображають наше розуміння всемогутності та влади.

Життя: зустріч із воскреслим Ісусом змінило життя цих двох учнів, тому що зустріч із воскреслим Христос перемінює кожне життя й робить плідною всіляку безплідність [посилання на промову Бенедикта XVI на загальній аудієнції 11 квітня 2007]. Вочевидь воскресіння це не віра, народжена у Церкві; то Церква народилася з віри у воскресіння. Павло каже: «Якщо Христос не воскрес — даремне наше вчення, даремна й віра ваша» (1 Кор 15, 14).

Воскреслий зникає з їхніх очей, аби навчити нас, що ми не можемо затримувати Ісуса у Його історичній видимості: «Блаженні, які не бачили, а увірували» (Йн 2, 29; пор. 20, 17). Церква має бачити і вірити, що вона жива разом із Ним і що Він оживлює її у Євхаристії, у Святому Письмі та в таїнствах. Учні з Емауса це зрозуміли й повернулися до Єрусалима, аби поділитися з іншими своїм досвідом: «Ми бачили Господа… Він воістину воскрес!» (пор. Лк 24, 32).

Досвід учнів з Емауса вчить нас, що нінащо не годиться виповнювання людьми місць культу, якщо наші серця позбавлені страху Божого та присутності Бога; нікуди не потрібні моління, якщо наша молитва, скерована до Бога, не перемінюється в любов, скеровану до брата; нікому не потрібна релігійність, якщо вона не оживлена великою вірою та великою любов’ю; нінащо не надаються дбання про видимість, оскільки Бог дивиться у серце й душу (пор. 1 Сам 16, 7) і не любить облуди (пор. Лк 11, 37-54; Діян 5, 3‑4). Для Бога краще, щоб ти був невіруючим, аніж бути фальшивим віруючим, обманщиком!

Істинна віра робить нас більш співчутливими, більш милосердними, чесними та більш людськими. Це та віра, яка оживлює серця, щоби привести їх до безкорисливої любові до всіх, без відмінностей і вибірковості. Це та віра, яка провадить нас, аби ми бачили в іншій людині не ворога, якого треба перемогти, а брата, якого треба полюбити, якому треба служити і допомагати. Це та віра, яка веде нас до ширення й захисту культури зустрічі, діалогу, поваги та братерства, до життя нею. Ця віра провадить нас до мужності, би пробачити тих, хто нас ображає, подати руку тим, хто впав, одягнути нагих, нагодувати голодних, відвідати в’язнів, допомогти сироті, напоїти спраглого, поспішити з допомогою людині похилого віку та потребуючому (пор. Мт 25, 31-45). Істинна віра — це так яка провадить нас до захисту прав інших людей із такою само силою і з таким само ентузіазмом, з якими ми захищаємо наші власні права. Бо, по суті, що більше ми зростаємо у вірі та пізнанні, то більше зростаємо у смиренні та усвідомлення своєї малості.

Любі брати і сестри,
Богові подобається тільки віра, сповідувана життям, бо єдиний екстремізм, припустимий для віруючих, це радикалізм любові! Всі інші екстремізми не походять від Бога і не подобаються Йому!

Зараз, як ото учні з Емауса, повертайтеся до вашого Єрусалима, тобто до вашого щоденного життя, до своїх сімей, роботи, до ваших коханих батьківщин, — сповнені радості, мужності й віри. Не бійтеся відкрити ваші серця на світло воскреслого Господа й дозвольте, аби Він перемінив вашу невпевненість у силу, позитивну для вас і для інших. Не бійтеся любити всіх, друзів і ворогів, оскільки в любові, якою живуть, полягає сила і скарб людини віруючої!

Нехай Пресвята Діва Марія та Святе Сімейство, які мешкали на цій благословенній землі, осяють наші серця, і нехай благословлять вас та улюблений Єгипет, який на світанку християнства прийняв євангелізацію від св. Марка, а протягом історії дав численних мучеників і безліч святих!

Al Massih Kam! Bilhakika kam! – Христос воскрес! Воістину воскрес!

Переклад CREDO за матеріалами: Deon  

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Папа Франциск

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: