Здоров'я

Бог не позбавляє депресії — Він допомагає через неї пройти

04 Травня 2017, 17:24 2722 Ірина Єрмак

 

Професор Самюель Пфайфер — акуратний, усміхнений, «наскрізь сучасний», доктор медицини і консультант із психічного здоров’я, прибув до Києва на кілька днів зі своєї клініки в Зонненхальді, Щвейцарія. Першого ж дня, 26 квітня 2017 р., причому одразу з літака, він прочитав лекцію в київському домініканському Інституті св. Томи.

 

Охочих послухати популярну тему зібралася повна зала св. Катерини. Були «просто охочі», і свої студенти, і фахівці — психологи, консультанти, які мали змогу поставити професійні запитання. Список заявлених наперед і «просто охочих» укладала Олена Омельченко, яка провадить психологічні консультації при Інституті, а гостя представив В’ячеслав Халанський — працівник кафедри психології університету ім. Драгоманова. Перекладав виступ Михайло Дикий, психолог і психотерапевт, отож щодо точності сказаного питань не поставало: справою займалися фахівці.

 

П’ята частина людей

Пан професор говорив як багато(десяти)річний досвідчений лектор, і це, звісно, полегшувало і процес перекладу, і сприйняття лекції аудиторією. На початку, перш ніж забиратися до висвітлення заявлених тем, він сказав: «Ми, у Європі, вражені героїчними зусиллями, яких докладає український народ, аби бути незалежною, демократичною країною. Те, що ви зазнали агресії, нас на Заході вельми засмучує».

У Швейцарії живе чимало людей із тих країн, що зазнали агресії недавніми часами: наприклад, із Сербії, Боснії — земель колишньої Югославії. Там були дуже жорстокі конфлікти, і люди, з якими стикався професор Пфайфер, або брали участь у бойових діях, або постраждали від них. «Втім, — зазначив він, — інколи здається, що й біди ніякої не треба, аби впасти в депресію. Отже, причини її лежать деінде».

Сам швейцарський лікар уже понад 20 років провадить психіатричну клініку (невеличку, близько 60 місць), і підкреслює: «Європейці часто страждають на депресію, я бачив багато її проявів». Здавалось би, спокійна-мирна-сита Європа… «А люди приходять до мене й питають: лікарю, що зі мною діється? Що зробити, аби стало краще?»

Загалом, як сказав лектор, 20% населення страждають на депресію — не хронічну, не глибоку, але безсумнівно кожен з нас так чи інакше переживав якийсь такий час у своєму житті. ВООЗ називає депресію провідною причиною непрацездатності в усьому світі! Це варте замислення. Але при цьому не треба думати, ніби це винятково сучасне «досягнення» чи відкриття. На сьогодні з цим явищем просто погодилися як із захворюванням… а відоме воно спрадавна. З Біблії, кажучи мовою віруючих. Хоча самого терміну «депресія» там, звісно, немає (як і багатьох інших пізніших слів). Святе Письмо називає такий стан пригніченням, сумом, тугою, печаллю, відчаєм, розгубленістю, скорботою, неспокоєм, нещастям… Тобто, коротше кажучи, депресія — одна з проблем, які супроводжують людство протягом усієї його історії, після вигнання прабатьків із раю. Одних це, звісно, втішить мало, але іншим цілком може стати думкою-підтримкою: з тобою не діється нічого надзвичайного, люди це знали здавна і якось давали раду… і тобі вдасться.

 

 

Популярно, напівпрофесійно: суть справи

  Як характеризується депресія? Це пригнічений настрій, втрата інтересу й задоволення, постійне відчуття провини або низька самооцінка, розлади сну чи апетиту, постійна втома, низька здатність зосереджуватися. Коли ми отакий комплекс відчуваємо або помічаємо — варто звернути увагу. Недовге погіршення настрою (хтось захворів чи сам захворів, щось розбилося, порвалося, сказали погану новину і т.д.) це ще «не воно», такого боятися не варто. Навіть більше, якщо змін у настрої немає, то якраз це погано! Жива людина по-живому реагує. Бути уважним потрібно, коли щось таке відбувається з кимось близьким або з вами мінімум два тижні поспіль, ніяк не покращується і конкретно заважає працювати (ходити на роботу чи/та виконувати хатні обов’язки). Проявом депресії також є відчуття провини за те, в чому сама людина аж ніяк не винна.

Сильні депресії здатні проявлятися не тільки на психологічному рівні («мені нічого не хочеться», «я постійно пригнічений»), а й на фізичному: це непояснювана втома, а також болі (голови, серця, шлунка). «Нереальний» біль депресія створює сама, а реальні болі (від захворювань) вона посилює. Причому сказати, що хтось у депресії, можна не тільки коли він цілими днями ходить або лежить пригнічений: перезбудження також стає її проявом. Нездатність всидіти на одному місці, потреба постійно щось теребити в руках, перескакування з завдання на завдання чи з теми на тему…

На що це схоже? — о так, на сучасну роботу! Саме стреси, пов’язані з роботою, професор Пфайфер називає на початку списку причин, які викликають депресію. Це довга дорога на роботу й назад, багатозадачність на роботі, проблемний начальник та/або колектив, надмірне прагнення бути хорошим працівником… Парадоксально, що депресія, яка часто викликана працею, визнається хворобою, що заважає працювати. (Кажуть, японці запровадили «коротку п’ятницю» з преміями. Хто не засиджується у кінці робочого тижня в офісі, той іде додому з фінансовим заохоченням у конвертику…)

Щодо медичних причин виникнення депресії, то вони теж існують, але набагато рідше її насправді викликають. Це може бути, наприклад, тривале лікування препаратами для зниження тиску, або ж побічний наслідок лікування кортикостероїдами.

Окрім стресів, пов’язаних з роботою, причинами можуть стати сильні втрати: смерть близької людини — родича або друга, а також втрата чоловіка чи жінки —життєвої опори. Тут, звісно, найтяжче доводиться невіруючим. Християнам у цьому сенсі легше, бо ми завжди маємо вихід, рішення проблеми, нехай навіть для кожного воно буде своє (взагалі універсальних формул, як і універсальних ліків, не існує).

Депресія буває різних видів, походження і розвитку; для нефахівців може бути важливим те, що розрізняють «депресію як таку» (епізоди сильної втрати сил, радості життя, інтересу тощо), а також дистимію. Це, умовно кажучи, слабко виражена депресія, яка триває роками — мінімум два — і не дає нормально почуватися. В середньому дистимія триває років п’ять. На її тлі цілком можуть бути епізоди «справжньої» депресії, але відмінність у тому, що з них людина не виходить до стану нормального здоров’я, а повертається до цієї середньої кволості, хронічної пригніченості. Така людина працює, але повільно, «без вогнику», а виконання звичайних обов’язків вимагає від неї більше сил.

Чоловіки й жінки переживають депресивні стани по-різному. Наприклад, депресивна жінка буде винуватити себе, а чоловік — інших. Жінка буде сумна й апатична, а чоловік може стати грубим і гнівливим. На жінку нападатимуть страхи, а на чоловіка — агресивність…

До речі. У книжці, що вийшла українською мовою (Самюель Пфайфер, «Депресія — хвороба сучасності», Свічадо), серед фізичних причин названо тривалі запальні процеси, порушення діяльності щитовидки, а також — вікові зміни у жінок. Виявляється, що багато їх переживають клімакс із його гормональними змінами як депресію. І можуть «не те лікувати», по суті залишаючись здоровими.

 

Тунель довгий, але освітлений

  Якщо ми живемо у такому шаленому світі, де все тільки прискорюється, а багатозадачності тільки стає більше, то у нас узагалі є якийсь вихід? «Вихід — є!» — каже швейцарський лікар. Перше, що варто пам’ятати про депресію: вона виліковна. Лікування буває різним: комусь вистачить дружньої підтримки, душевних розмов або професійної розмовної терапії; комусь треба більшу соціальну підтримку (групи); когось треба заохотити і підтримати до активності (не просто сказати «бігай зранку», а бігати разом із таким приятелем!); у серйозних випадках, звісно, потрібні медикаменти.

— Про підтримку дуже часто забувають! — наголосив професор. — Особливо про підтримку спільноти віруючих! А саме вони можуть стати тією «терапевтичною допомогою», якої людина потребує.

Професор Пфайфер розповідав багато прикладів, ілюструючи схеми, які показував на екрані. Щодо віруючих, то він розповів досвід кількох своїх пацієнтів. Наприклад, коли в жінки стався депресивний епізод, її спільнота «розібрала» певну частину її обов’язків, бо вона не була спроможна їх виконувати. Отже, найближчий сусід доглядав за квітами і газоном (майже казковий для нас приклад — ми просто не звикли, що можна жити в будинках зі своїми квітниками при вході). Одна жінка зі спільноти взялася готувати їжу, доки діти цієї сім’ї повернуться зі школи, інша взялася їх туди відвозити і звідти забирати; ще хтось із тієї спільноти зобов’язався приходити до цього дому в позашкільні години, аби робити з дітьми домашні завдання… Так вони зуміли допомогти хворій здолати тяжкий час.

Проблема, загалом беручи, виникає як тоді, коли люди довго не йдуть до фахівця, так і тоді, коли вони тільки й роблять, що «ходять по лікарях». Розмова з психотерапевтом — дуже важлива частина підтримки в лікуванні депресій, і далеко не завжди хворому потрібні медикаменти. Ми й так маємо достатньо хімії в організмі… А з іншого боку, не варто відмовлятися від ліків, коли вони насправді потрібні. Особливістю депресій є те, що препаратами вони не виліковуються. Але використання потрібних ліків пом’якшує тяжкі стани і дозволяє людині продовжувати працювати. Бо про що людина боїться найчастіше? — втратити роботу! Натомість коли вона залишається здатною працювати, це саме по собі діє заспокійливо, а отже, допомагає подвійно.

 

 

Депресія як допомога?

  Професора Пфайфера запитали (гості Інституту св. Томи не могли не спитати про це!), як впливає віра на таких хворих, який зв’язок, які можливості… Він сказав:

— Люди, які пройшли через депресію, інакше дивляться на життя. Для них депресія — не біда, а шанс. Я чув такі свідчення: «Депресія навчила мене жити! Тепер я розумію, що таке ЖИТИ, коли в мене немає депресії!»

Пацієнти-християни, за зізнанням швейцарського лікаря, не раз говорили йому про своє відчуття «близького Бога», який допомагав проходити через цей стан. «Моя віра завдяки цьому стала сильнішою». Депресія — не просто хвороба, це може стати випробуванням — або шансом побачити в житті більше хорошого, коли «світає»!

Щодо можливості повного вилікування — медики такої думки не мають, а Біблія, сказав професор Пфайфер, вчить нас, що ми всі — розбиті посудини. «Тому я волію говорити не про вилікування, а про покращення, — зазначив він. — Бог і в розбиті посудини може поміщати своє світло!»

Щодо можливостей «лікувань активністю», то у слухачів виникло запитання: а чи можна, скажімо, людину, яка занурюється в депресію, «витягати» звідти, залучаючи до волонтерських справ? Кажуть же, що, допомагаючи іншому, забуваєш про свої болячки… та й волонтерство — штука благородна… і потреба в ньому, безсумнівно, є. Однак професор поставився до такої думки негативно. «Коли людина має роботу, яка й так виснажує її сили та можливості, то хіба можна навантажувати її ще однією роботою у сподіванні, що їй полегшає?»

А що ж робить так, щоб «полегшало»? Гармонія, — каже професор Пфайфер. Так, до найчастіших причин депресій належить бідність (і постійне нервове напруження, чи вистачить грошей, їжі, засобів до існування), але й багаті страждають на депресію! Важливою є насамперед гармонія стосунків у найближчому оточенні. А ще — здатність бути задоволеним від того, що маєш. «Немедикаментозний» шлях маленьких радостей.

 

 

Віра як… небезпека

  Щодо того, чи сама по собі віра «вберігає» від такого захворювання, швейцарський гість сказав:

— Я бачив досить багато релігійних людей (мав справу переважно з християнами), які справлялися з депресією. Треба відзначити: ви можете бути дуже духовним християнином, але Бог вас не позбавить такого випробування. Бог допускає, що люди навіть із дуже сильною вірою проходять «долиною смертної тіні». Але читання Біблії, молитва, слухання християнської музики цілком позитивно впливають на вихід із такого стану.

Професор знає, про що каже, не тільки тому, що він фахівець, а й тому, що сам пройшов через кількарічний депресивний епізод.

Моя віра поглибилася, — сказав він. — Я бачу Бога не Тим, хто відвертає усі проблеми, а Тим, хто допомагає через них пройти.

…Коли лекція закінчилася, я побачила в кінці заповненої зали дещо розгубленого о. Яцека Дудку, Генерального вікарія українського домініканського Вікаріату. «Я думаю, треба влаштувати таку зустріч із фахівцем для наших братів, — сказав він. — Ми повинні знати, як можемо допомагати людям у депресії в рамках сповіді, наприклад».

Цілком слушна ідея, — подумала я. Коли священик радить людині, хворій на депресію, «взяти себе в руки», «щось нарешті вирішити», «поїхати на відпочинок», або тим більше ставить якісь посилені духовні вимоги, він припускається помилок із погляду медицини. А коли душпастиреві доводиться мати справу з тривалою депресією каяника, то він і сам потрапляє у «групу ризику»…

Усе це розписане по пунктах у лекційних матеріалах проф. Пфайфера. Також він приділяє увагу кільком пунктам, безпосередньо пов’язаним із вірою.

Наприклад, не варто радити людині в депресивному стані «побільше читати Біблію», бо така людина мимоволі буде зосереджуватися на тяжких і неприємних моментах. Якщо слово Боже це сіль, то її «концентрат» за такого підходу зовсім не буде корисним… Для таких пацієнтів у професора є порада: «Божа любов не залежить від того, скільки розділів Біблії ви прочитали і скільки годин ви провели у молитві. Бог тримає нас у своїй руці, навіть коли нам бракує сил вхопитися за неї».

Фото організаторів та автора

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

4149 4978 3481 8017

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: