«Обурливі повідомлення про випадки дискримінації іммігрантів» — так написано у заяві Ради з соціальних питань при архиєпископі Познанському. Заяву оприлюднила вчора, 10 травня 2017 р., Познанська архидієцезія на своєму сайті.
«Як поляки, ми повинні мати особливу чутливість до явища міграції, ми ж самі — і в минулому, й тепер — вдавалися до еміграції в пошуках свободи й хліба». Ось заява, присвячена темі іммігрантів з України. Підкреслення — редакційні.
1. В сучасному світі, де збільшується розрив поміж багатими й бідними державами, а водночас швидкий розвиток комунікацій зменшує відстані, зростає наплив тих, хто шукає кращих умов життя, походячи з менш привілейованих країв. Їхнє прибування до країн більш розвинених часто розглядається як загроза для рівня добробуту, досягнутого в цих країнах завдяки десятиріччям економічного розвитку.
Однак іммігранти у більшості випадків відповідають на потребу в робочій силі, яка в іншому разі не була би задоволена, у тих секторах та галузях, де місцевої робочої сили бракує або не схильна робити власний внесок праці. Імміграція, замість бути перешкодою в розвиткові, може стати засобом, який цьому розвитку сприяє (Компендіум соціального вчення Церкви, 297).
Як поляки, ми повинні мати особливу чутливість до явища міграції, поскільки ми самі — у минулому і в теперішні часи — вдавалися до міграції у пошуках свободи й хліба.
У цій царині ми бачимо, як останніми роками в Польщі зростає кількість іммігрантів, зокрема з України (щонайменше 1 млн. осіб). Завдяки цьому стали частішими щоденні контакти поляків із нашими східними сусідами. Зроджується також потреба будування нових, добрих польсько-українських стосунків, які б відповідали новим суспільним реаліям.
На жаль, польсько-українські стосунки кореняться у вельми драматичному минулому, тому добросовісна пам’ять про це минуле становить умову для будування нашої двосторонньої самосвідомості. Неодмінною умовою згідного співіснування є повага до історичної правди, збереження пам’яті про жертв націоналізму, для надії, яка може зробитися тільки з цієї правди. Однак наявність болісних для обох сторін моментів історії не перекреслює можливості — ба навіть доконечності — писати нові розділи спільної, згідної, гармонійної історії.
2. За цієї нагоди слід виразити подяку тим полякам, які спроможні відповідально давати раду новим завданням, створюючи нові робочі місця та гідні умови праці для українців. Зрештою, за присутністю численних емігрантів з України в Польщі стоять великі драми, пов’язані з нинішнім становищем українського народу — починаючи від конфліктів у сім’ях і національних поділів й аж до фізичних страждань і втрати життя близьких. Тому кожний жест допомоги біженцям чи іммігрантам з України має бути жестом істинної солідарності з потребуючими.
Треба водночас звернути увагу на випадки, що викликають занепокоєння і вказують на те, що до іммігрантів ставляться не по‑людськи, зокрема про приймання їх на роботу нелегально.
Сумними — а часом і обурливими — є повідомлення про випадки дискримінації щодо праці, а також про гірше ставлення до українських іммігрантів тільки тому, що вони недоінформовані або погоджуються на несправедливі умови, вимушувані до цього складними побутовими умовами.
Тому слушним видається застерегти від спокуси байдужості чи легкого збагачення за ціну використання ближнього. Обов’язково, щоби польські працедавці усвідомлювали, що влаштування іммігрантів на роботу має відбуватися за повної поваги до закону та людської гідності. Пам’ятаймо про те, що права працівників, як і всі інші права, випливають із природи людської особи та її трансцедентної гідності.
Соціальне вчення Церкви визнало необхідним виділити окремі аспекти, вимагаючи їх визнання на законодавчому рівні. Це, зокрема: право на справедливу зарплату, право на відпочинок, право на те, «аби місце праці та процеси виробництва не шкодили фізичному здоров’ю працівників та не порушували їхнього морального здоров’я»; право зберігати й виражати свою індивідуальність на робочому місці, «причому жодним чином не може бути порушена свобода совісті працівника чи його гідність»; право на «відповідну матеріальну допомогу, необхідну для утримання непрацюючих та їхніх сімей»; на пенсію, а також утримання на старість і в разі хвороби, як і в разі нещасних випадків, пов’язаних із видом виконуваної праці: право на соціальну допомогу при материнстві; право об’єднуватися і створювати спілки.
Ці права часто порушувані, що підтверджують сумні випадки з заниженою платнею для працівників, позбавлених захисту і достатнього представництва (Компендіум 301). Варто також згадати ту про вчення св. Йоана Павла ІІ, який робочі відносини зараховував до етичних категорій, а отже — до важливіших, ніж капітал чи інші засоби.
Християнська любов зобов’язує господарів виявляти сердечність і служити допомогою гостям — подібно як це повинно бути стосовно працівників-співвітчизників. Особливо важлива тут турбота про людей менш успішних, які через причини мови або культурних особливостей мають труднощі з повним розумінням своїх прав та обов’язків. Треба також розуміти, що дискримінація українців на роботі небезпечна для загальної рівноваги на ринку праці й може бути шкідлива для всіх, хто працює.
Гостинність для поляків становить цінність, якою ми пишаємося. Тому вона повинна знайти відображення також і в ставленні до прибулих з України. Прибуваючи до Польщі, вони працюють для нашої країни, сплачують податки і будують наше спільне благо. Ми зустрічаємо їх щораз частіше серед співпрацівників, студентів, клієнтів, продавців та учасників буденного життя. Варто, аби вони почулися у нас добре — подібно як би нам хотілося, щоб чулися наші родичі, які емігрують до інших країн.
Гості з України мають чути слова сердечних привітань і вирази подяки за різноманітну діяльність у тяжкий для їхньої батьківщини час. Чимало з них беруться за працю далеко від рідного дому, в оточенні, позбавленому підтримки найближчих друзів, не раз нижчу за їхній професійний рівень та бажання. Треба з повагою ставитися до їхнього труду, який вони виконують в ім’я відповідальності за сім’ю та її майбутнє.
Як господарі цієї землі, ми хочемо, щоб вони у Польщі почувалися добре, інтегруючись у місцеві спільноти, користуючись благами культурного та суспільного життя, і пам’ятаючи, що інтеграція не означає асиміляції. Плекання батьківських традицій і культури становить важливе право кожного іммігранта. Водночас для нас дуже важливо, аби наші гості мали змогу пізнавати цінності польської культури і національні традиції, якими ми так пишаємося.
3. Занепокоєна численними земними справами людина не раз ризикує занедбати Царство Боже і його справедливість (пор. Мт 6, 33). Усе інше, вкупі з працею, знаходить своє місце, свій сенс і свою цінність тільки тоді, коли воно спрямоване на Царство Боже, на цю єдину кінцеву мету, яка в нас ніколи не буде забрана (пор. Лк 10, 40-42; Компендіум 260).
Тому варто пам’ятати про те, що святковий відпочинок — також для іммігрантів — це закон. Бог «спочив сьомого дня після всіх своїх трудів» (Бут 2, 2); тим більше цього потребують люди, створені на Його образ, і мають користуватися відповідним відпочинком та вільним часом. Людина віруюча повинна — у неділі та інші обов’язкові святкові дні — утримуватися від «виконання роботи чи занять, які заважають належно віддавати честь Богові, переживати радість, характерну для Дня Господнього, виконувати вчинки милосердя та мати належний духовний і фізичний відпочинок» (Компендіум 284).
З цього погляду Польща це країна, в якій можна знайти прекрасну духовну підтримку по парафіяльних спільнотах, храмах католицьких і православних. Гаряче заохочуємо українців, що прибувають до Польщі, аби нова ситуація, в якій вони опинилися, не викликала ослаблення їхньої віри ані полишення релігійних практик. Зрештою, тільки Бог є Подателем усіх благословень і непорушної надії, завдяки якій легше витримати розлуку та подолати почуття самотності.
Нинішня ситуація, в якій опинилися як поляки, так і українці, для наших братніх народів є черговою — найімовірніше, найкращою в нашій спільній історії — нагодою для зближення, аби наново відкрити свою близькість і взаємно одне одному допомагати — з усією сердечністю і християнською любов’ю.
Переклад CREDO за матеріалами: Archidiecezja Poznańska, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
