Моє Непорочне Серце затріумфує!
Роздуми на травневі богослужіння в століття об’явлень Богородиці у Фатімі
- Об’явлення Ангела.
- Перше об’явлення Божої Матері у Фатімі.
- Друге об’явлення Божої Матері.
- Третє об’явлення Божої Матері.
- Четверте об’явлення — сенс страждання.
- Переслідування дітей владою.
- П’яте об’явлення Божої Матері.
- Останнє об’явлення Божої Матері.
13. Засіб Матері Божої з Фатіми — щоденний Розарій
16. Непорочне Серце Марії, будь нашим порятунком!
17. Година молитви та роздумів над нашим життям
19. Фатімська Діва на довбиській землі
20 травня. Фатімський санктуарій в Одесі
21 травня. Марія – наша сила і міць
Пресвята Діва Марія, являючись дітям, заохочує їх до молитви. Вона просить про молитву Розарію, завдяки якому буде вимолений порятунок для світу, а також мир для Португалії. Молитва пастушків із Фатіми — Люції, Франциска та Гіацинти — була вислухана; вона цілковито змінила важку ситуацію їхньої батьківщини. Також і в сучасному світі тривала й гаряча молитва може змінити те, що зле, недобре і те, що є кривдою для ближнього і для нас самих. Тому Папи Римські так наполегливо закликають до щоденної молитви на розарії та самі дають цього приклад. Святий Йоан Павло ІІ говорив: «Розарій — це моя улюблена молитва. Це прекрасна у своїй простоті й глибині молитва».
Одного разу Ісус Христос вигнав злого духа, якого не могли вигнати апостоли. Тоді вони запитали Господа Ісуса, чому вони не змогли цього зробити? Ісус відповів, що цей вид може бути вигнаний тільки постом і молитвою!
Молитва — це той фактор, який пов’язує нас із найпотужнішою Божою Всемогутністю і здійснює те, чого наші людські сили не могли б виконати в жоден спосіб.
Молитвою, найдорожчі, ми торкаємося Бога, торкаємося надприродності, торкаємося іншого світу: «Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не приходило — те приготував Бог тим, які люблять Його!» (1 Кор 2, 9).
Молитва — це вознесіння душі до Бога! Молитва — це єдність із Богом! Молитва — це зв’язок із найпотужнішою Божою силою, тому вона дає стільки подиву і сили!
Святий Ігнатій Лойола любив говорити, виходячи на плоский дах і вдивляючись уночі в зоряне небо: «Якою бридкою стає для мене земля, коли я дивлюся на це встелене зірками небо!» Яким бридким стає для людини все це, що тимчасове, земне, якщо вона вміє дивитися у вічність, у безмежність.
Святий же Павло говорить: «Адже наше тимчасове легке страждання готує нам понад міру вічну славу, оскільки ми не дивимося на видиме, а на те, що невидиме, бо видиме — тимчасове, а невидиме — вічне» (2 Кор 4, 17 18). Свята Тереза Велика говорила: «Такі світи бачу там, перед собою, що цей день стає мені гробовою жалобою!»
Малі діти, які бачили Божу Матір у Фатімі, ходили потім, як зачаровані, прагнули ще раз повернутися на це місце. В день об’явлення ніщо не могло втримати їх від походу в долину, де Пресвята Діва Марія з’явилася їм на малому дубові.
Люди, які оточували дітей, що стояли навколішках, не бачили Пресвятої Діви Марії, не чули її голосу, — дивилися тільки на ці дитячі обличчя і казали, що це було чимось неймовірно захопливим, що це були абсолютно інші обличчя! Ніби в них Небо відбивалося! Отож не дивує той факт, що історик, біограф, який писав про святого інших часів — св. Домініка, записав, що він умів говорити «або з Богом, або про Бога», а інших тем не порушував. Якщо ж він пізнавав святі секрети, брав участь у тайнах, то земні справи його не цікавили. Святий Домінік казав: «Що ви будете говорити мені про красу цього світу, треба побачити той». І тому він займався лише Божими справами!
Ми не знаємо, що бачив отець Максиміліан Кольбе. Він так любив Пресвяту Діву Марію! Він жив Нею, постійно з Нею розмовляв. Його життя було неустанною молитвою. Свідки описують, що в концтаборі його примушували носити трупи. Ті, які з ним працювали, чули, як о. Максиміліан постійно молився: «Радуйся, Маріє» і «Під Твій захист…» Він постійно розмовляв із Богом і Пресвятою Дівою Марією. Постійно усміхався. І це є, найдорожчі, таємниця людей, які моляться!
Окрім того подиву, якого неможливо людською мовою висловити; окрім втіхи, яку може дати тільки Той, котрий є Отцем усілякої втіхи, — є ще інша таємниця молитви: це сила.
До Ісуса Христа, зайнятого навчанням учнів, наблизилася жінка, яка довгі роки страждала на кровотечу і мріяла про те, щоб торкнутися до Ісуса. Думала: «Коли б я хоч раз торкнулася краю Його шати, то була би здоровою!» Тремтячи зі страху, вона торкнулася Христа. Як описує Євангеліє — жінка одужала! Ісус Христос повернувся і запитав: «Доторкнувся до Мене хтось, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене» (Лк 8, 46). Вражена жінка стала навколішки, і тоді Ісус сказав до неї: «Дочко, віра твоя спасла тебе. Іди в мирі» (Лк 8, 48).
Нехай же Богородиця, Пані ласкава й вірна, завжди буде з нами на дорогах нашого земного життя!
Роздуми підготував Паллотинський Фатімський секретаріат в Україні
фінансово.
Щиро дякуємо!
