Блог Ірини Єрмак

А от не буду!

18 Травня 2017, 18:34 2165 Ірина Єрмак
Єрмак

Я людина вредна. Такою достатньо українською селянською вредністю: буду робити те, з чим згодна, доки згодна. А якщо мені щось впихують насильно, то вредність тут-таки каже: а от не буду!

Хвиля про «заборону Вконтактика» скоро піде на спад. По‑перше, тому, що кожен новий день приносить свої новини. По‑друге, ті, хто хоче ним користуватися, знайдуть способи, а ті, кому байдуже або майже байдуже, просто відпливуть на цій крижині, що відірвалася від російського інтернет-берега, і не дуже перейматимуться тим, що залишили. Ну а якщо спрацює стратегічна задумка, для чого це робилося, то залишки цієї хвилі видаватимуть тільки прихильність до рускомірівської ідеї, поширеної в цифровий простір, — бо стане краще різним людям у різних сферах. Я пробувала оцінити як сам указ Президента загалом (знань забракло), так і «заборону» російських соцмереж і Яндекса (заборону в лапках, бо вона умовна). Дуже багато хто каже «треба було це зробити ще три роки тому». Але якби це — саме це, заборону соцмереж — зробили три роки тому, прихильність електорату до Президента впала би набагато швидше і з гіршими для країни наслідками… Тому що активи «Рошену» насправді майже нікого не стосуються особисто, а от блокування Вконтактика — о, так.

Власне, в чому причина крику. В тому, що «масі», населенню, переважній більшості, вона ж електорат, якій в принципі далеке те, що діється на високих олімпах, раптом зробили конкретно і персонально неприємно. Ті, хто проводжав рідних на фронт, а тим більше хто їх не діждав звідти живими, не переймаються яндексом і одноглазниками. А ті, хто воліє мати «свою хату скраю», здебільшого якраз і сидять в інтернеті… у вконтактиках. Їм нічого не боліло і не болить. (Говорю, бо почасти теж туди належу.) На новини Фонду Діани Макарової вони навряд чи підписані. Списки загиблих не звіряють. Не знаю, хто з пасивних любителів ОК і ВК жертвував гроші фондам і волонтерам, хто ні… Факт, що ті, хто реально працюють на захист держави, менше сидять онлайн, а тим більше у російському інфопросторі, а хто сидить там — менше задіяний у реалі. Так, блокування російських інформресурсів не було скероване на те, щоби прищемити шкурку українським інтернет-хом’ячкам, — але воно і це зробило!

Скерованість цього блокування, кажуть розумні люди, — політико-економічна. Тому хто далекий від економіки, той просто не зрозуміє, «за чьто». Наявність промосковських груп і юзерів, які радіють кожному провалу наших старань і кожній смерті на фронті — як на мене, сама по собі мало що означає, бо і Фейсбук хвалений містить чимало окупантської наволочі (перепрошую, це не лайка, це вже термін), то що ж тепер, всім масово йти з Фейсбука?

Втім, зараз я вже про інше. Про реакцію на реакцію.

Мейл-ру я закрила для себе років десять тому, коли ця поштова скринька стала мене завалювати неконтрольованою рекламою і порнографією. За цим я не плачу. Яндекс якось мене налякав до дрожу, коли САМ перевстановив на моєму комп’ютері все, від оформлення до програм. Я його вичистила весь і відтоді обходжу десятою дорогою. Якщо хтось має з ним справу, я дуже дивуюся. На Однокласниках ніколи не була, на Вконтакті маю пару потрібних спільнот і музику. Як і чимало інших хом’ячків, почала переживати, «а як же моя музика», ну і шукати причин заборони, і думати, а чи не перебратися на українські платформи, і прикидала так на око, яка з них найперспективніша. Бо я не люблю, коли мені чимось погрожують, щось забороняють…

Але тут раптом, не минуло й дня, як по різних кутках і вулицях інтернетного простору стали ширитися поради, як обійти блокування. Тобто — указ вам не указ, дорогі українці, ось вам такий хід, а ось ще такий, заходьте, продовжуйте користуватися улюбленими соцмережами! Російські спецслужби вам завжди раді!..

А щоб тебе качка копнула, — сказала я Вконтактику, який люб’язно запропонував СПОСІБ ПОРУШИТИ ЗАКОНОДАВСТВО МОЄЇ ДЕРЖАВИ. По факту, я розцінюю всі поради про анонімайзери саме так. І не те вже важливо, що я не маю жодного стосунку до промосковської діяльності, сиджу у вичищеному куточку і маю свій мінімум… Важливо те, що держава намагається обмежити інформаційний вплив агресора, а агресор солоденько пропонує спосіб цього не робити.

А я вредна. І маю своє «не хочу». І коли мені насправді пропонують «підлізти під шлагбаум», ну бо чого це він дорогу перекриває, — я спитаю: а що, шлагбаум просто так стирчить? Чи, може, про якусь небезпеку свідчить? Не треба мене підманювати, дуже вже маніпулятивно це виглядає…

Доки у нас велися різні розмови та обговорення про необхідність/ можливість/ реальність перекрити російський проімперський вплив, вони були просто розмовами. Чесно кажучи, я навіть не сподівалася конкретних законодавчих кроків, призвичаєна, що після блабла нічого не відбувається… Але Україна, видно, таки справді міняється. От і говоріння про російські пошуковики, антивіруси, програми і соцмережі конкретизувалося…

Україна міняється. І дуже гидко виглядають пропозиції, як це обійти.

 


У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі. 
     

 

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
CREDO — сайт і часопис для читачів, які хочуть жити свідомою вірою. Якщо Вам подобається те, що ми робимо, долучайтеся до збору коштів для праці редакції. Ми цінуємо кожен внесок!
Виберіть суму
грн/місяць
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: