Інтерв’ю

Не можна навчити інших, якщо сам цього не робиш! — Інноченцо Ґарґано про lectio divina

30 Травня 2017, 19:00 1212 с. Юлія Заводовська. Переклад: о. Емануїл Сабадах OFM

Як повідомлялося, нещодавно Україну відвідав о. Інноченцо Ґарґано, італійський монах камедул, видатний патрист (знавець доробку Отців Церкви), викладач кількох папських університетів у Римі.

Отець приїхав на запрошення Ради вищих настоятельок жіночих чернечих згромаджень РКЦ і УГКЦ, аби провести біблійний курс для богопосвячених осіб, що відбувся в Летичеві 22‑25 травня 2017 року.

Отець Інноченцо — один із найревніших прихильників традиції lectio divina у сучасній Церкві, автор та редактор численних публікацій на цю тему і коментарів до текстів Нового Завіту.

Lectio divina (лат. «побожне, духовне читання») — це форма молитви, що ґрунтується на поглибленому читанні біблійних текстів. Відоме вже за часів Отців Церкви, lectio divina особливо розвинулося в добу пізнього Середньовіччя (IV–V ст.). З ХV ст. традиція такої молитви почала зникати в Церкві, її замінила так звана розумова молитва. Відродження lectio divina у ХХ ст. пов’язане з розвитком біблійно‑літургійного руху у Франції. Бенедикт ХVІ у своїй промові з нагоди 40‑річчя проголошення Догматичної конституції Dei Verbum ІІ Ватиканського Собору особливо підкреслив значення цієї форми молитви та радив її усім вірним.

Саме про важливість та методи втілення цієї практики в життя мирян, особливо молоді, в розмові з CREDO розповів о. Інноченцо.

— Отче, молода людина, ознайомившись з основними правилами та вимогами lectio divina, може сказати: «Це надто складно! Треба мати Єрусалимську Біблію, знати давні мови, твори Отців Церкви… Якісь пережитки минулого! Хай цим займаються монахи». Звісно, це хибна думка, однак що б Ви відповіли такій особі?

— Я вів молодіжні групи; зараз, приміром, займаюся двома [групами молоді. — Ред.]. Це молоді люди, яка вже приступили до Таїнства Миропомазання, віком від 16 до 24 років. Зазначу, що багато залежить від того, як із ними працювали катехити, готуючи їх до прийняття цього таїнства. Якщо вони не заохочували читати або не читали з ними Євангеліє, слід провести просту підготовку: пояснити певні «технічні» моменти. Що таке Біблія? Чому вона складається зі Старого та Нового Завіту? Які книги найважливіші?

Коли вони навчаться розрізняти книги (дізнаються більше про книги пророків, Євангелія, послання Апостолів тощо), ми робимо наступний крок. Я мав різний досвід і можу сказати, приміром, що випускники шкіл чи студенти перших курсів університетів із задоволенням читають Книгу Приповідок. Там багато філософських думок, вона говорить про минуле, а одночасно залишається актуальною в щоденному житті. Якщо хтось цікавиться філософією (наприклад, хтось розпочав вивчення цієї дисципліни в університеті), їм сподобається Книга Проповідника.

З великим задоволенням також молодь читає Книгу Пісні Пісень. Я розпочинаю від книг, про які вони вже чули, які самі хочуть читати. Таким чином, ми вже дійшли згоди і розпочинаємо від певної гармонії між нами. Далі переходимо до практичних речей: якщо читаємо книгу Пісні пісень, я пояснюю, хто цей наречений чи наречена. Згодом ми читаємо цей текст на трьох рівнях: знайомство з текстом; заглиблення у приховані в ньому символи; розуміння богословського значення фрагменту. Чому саме Книга Пісні Пісень? Молоді люди закохуються, вони переживають те, про що читають у Біблії. Мої пояснення стають для них близькими, вони можуть почерпнути науку для свого майбутнього. Найближчий за змістом до цієї книги пророк Осія. Його книга вчить нас значення союзу, пакту. Часто молодь запитує: «А де я можу більше прочитати про цей союз?»

Важливо розповідати їм про любов; це також цікавить молодь. Що таке «ерос», «філіо», «аґапе»? Слід уникати демонізування їхніх почуттів, не відносити їх до категорії гріха, навчити розрізняти і переживати справжню любов. Згодом з’являться інші теми, зокрема, питання вірності і зради.

Можна також зробити крок назад і почати читати пророка Єремію. Ми побачимо, що Бог доручає людині певну місію, а вона починає боротися з Ним, але згодом приймає цей заклик. Можна читати також Книгу Вихід. Це ще один крок назад. У молоді може виникнути запитання: а чому ми читаємо книгу Вихід? Тоді слід знайомити їх з історіями Патріархів, зокрема, з історією Йосифа. Згодом зродиться звичайне просте питання: ким є цей Бог? Молодь читає з великим задоволенням третій розділ книги Вихід про палаючий кущ. Це захопливий образ. У цьому кущі молодь бачить любов; у цьому вогні присутній Бог. Можна пояснювати їм, що Бог ототожнюється з любов’ю. Якщо ви допоможете молоді закохатись у Слові, все інше піде саме по собі. Сама молодь шукатиме зустрічі, вам не доведеться ходити за ними. Згодом можна говорити про Декалог, виникатимуть інші питання. Крок за кроком слід допомагати їм розвивати свої знання про Старий Завіт. Згодом їх зацікавлять історії Самуїла, Давида, Саула, інших.

Коли побачите добрі знання Старого Завіту, час переходити до Нового. Можна для цього вибрати різні способи. Дівчатам подобаються Євангелія дитинства (від Луки і Матея). Дехто захоплюється постаттю Богородиці, Марії Магдалини. Молоді подобається зокрема досліджувати відносини Христа і Марії Магдалини. Ми повинні йти за їхніми пропозиціями, а не вигадувати казна‑які теми; слід давати те, що вони хочуть. Після теми «Марія Магдалина та Ісус» можна запропонувати ще раз перечитати книгу Пісні пісень. Вони побачать, якими можуть бути відносини між чоловіком та жінкою. Дівчата з великим задоволенням читають тексти про блудницю, яка намастила Ісуса і волоссям витерла Його ноги. Ці сцени особливо зворушують жінок.

Коли помітимо, що цей текст став близьким для них, можна запропонувати їм зробити те, чого ніколи у своєму житті не робили: побачити себе у цьому Слові. Слід шукати в біблійних текстах постатей, близьких твоєму серцю, схожих на тебе. Це можуть бути Йосиф, Давид, Мойсей або Наречена з книги Пісня пісень. Чому ні! Другий крок, до якого я завжди заохочую молодь дізнатися якомога більше про цього героя. Дізнайся про нього все! Як це можна зробити? Слід навчити їх користуватися скороченнями і коментарями, які є у Біблії, та читати «паралельні тексти». Іншими словами, де ще у Біблії йдеться про цю людину? Так вони зможуть пізнати усю історію спасіння. Lectio divina починається тоді, коли вони відчують себе на місті цього героя. Крок за кроком вони доходять висновку, що у Біблії можна побачити Христа, зустрітися з Ним.

Адже усі ті герої, якими вони так захоплювалися, присутні в Ісусі. Молоді люди вчаться розпізнавати нові обличчя Христа, Ісус більше не чужий для них. Він подібний до їхнього героя, якого вони полюбили та з яким ототожнювалися. Вони закохаються у Христа, який став подібним до них, та більше ніколи Його не залишать. Коли людина хоча б один раз переживе цей досвід, усе інше з’явиться саме по собі. Як найкраще розпочати поглиблювати знайомство з Христом? У цьому допоможе Євангеліє від Марка. Воно дуже захоплює, адже кожна сторінка дає відповідь на питання, ким є Ісус. Чому Він так навчає? Чому Він послідовний у своїй науці? Молодь бачить приклад вірності до кінця. Це їх захоплює. Після Марка добре читати Євангеліє від Луки, особливо притчі, зокрема про Милосердного Батька. Спочатку вони відчуватимуть бунт: чому так чинить батько, старший брат? Коли опадуть емоції, вони зможуть увійти в глибину тексту і зрозуміти, про кого там ідеться. Отож, слід розпочинати з їхнього найвразливішого, найчутливішого пункту, розпочинати з їхнього життєвого досвіду.

Читання Слова Божого не повинно приносити лише задоволення; воно має відбиватися на нашому щоденному житті. Часто варто розпочинати з розмов про закоханість, про любов і вірність. Світ говорить щось цілком протилежне: усе в житті треба спробувати — сьогодні бути з однією людино, завтра вже з іншою. Отож, слід починати з того, що вони можуть пережити зрозуміти і прийняти. Перше питання — це любов. Людина повинна вміти відповідати на любов, не потрібно її демонізувати. Варто показати, що таке любов, і як жити так, щоби цій любові не заперечувати. Життя має бути послідовним: я маю відповідати любові, яку пізнаю в Слові Божому. Не треба обмежуватися лише тим, щоб показати, що є гріхом, а що ні; слід виховувати молодь до відповідальності. Якщо хлопець говорить дівчині: «Я тебе кохаю», він має відповідати за ці слова, адже за ними йдуть конкретні вчинки. Дівчині слід допомогти зрозуміти, що не кожен хлопець, який каже, що кохає її, має серйозні наміри. Слід уміти відрізнити справжню любов та не дозволити, аби тебе перетворили на інструмент. Бути разом означає ділити радість, радіти присутністі іншої особи. Саме про це йдеться у Книзі Пісні Пісень.

Дуже важливо виховувати молодих людей до відповідальності. Вони не мають турбот, із якими стикалися їхні батьки; вони хочуть бути разом, важливо виховувати їх до цього. Не слід також породжувати в них почуття провини. Як тільки ми почнемо це робити, вони замкнуться в собі і залишать зустріч. Коли вони будуть зрілими (відповідальними особами, що уникатимуть інструменталізації інших), це вплине на їхні подальші рішення та життєві вибори.

Коли почнемо говорити про правила, вони відійдуть; потрібно промовляти до серця, потім до розуму, а не навпаки. Така сьогодні молодь!

— Яка, на Вашу думку, роль лідера такої молодіжної групи? Яку позицію має зайняти священик чи сестра?

— Варто сказати, що кожен може розповісти про свої ідеї під час зустрічі. Молодь треба сприймати завжди серйозно. Вони мають бачити, що ти ставишся з повагою до їхньої думки. Треба не тільки їх вчити, а й від них потрібно вчитися: «Ви говорите мені про Ісуса і Магдалину. Поясніть мені краще, я хочу зрозуміти, про що ви думаєте». Ми хочемо їх зрозуміти, а не вчити їх доктрини. Таким чином ми розвиваємося разом: ми група віруючих друзів і разом шукаємо Христа: «Я не знаю всього, давайте разом шукати». Їхні захоплення випливають з їхнього досвіду та середовища. Якщо вони мають досвід соціальної праці, їх цікавитимуть блаженства. Нам це також цікаво. Слід шукати разом, а Біблія нам у цьому допоможе. Я багато вчуся від молоді, вони розповідають мені про деякі питання з фізики, філософії, математики. Ми дивимося разом кіно, але фільм обирають вони, а потім розмовляємо на цю тему. Я слухаю їх, але також кажу свої спостереження, і тут вони вчаться від мене. Дуже делікатно: перш ніж вчити їх, слід вчитися від них. Також добре було б, аби саме вони вибирали текст Євангелія, який ми читатимемо під час зустрічі. Що більше вони говорять, то краще.

— Коли можна розмовляти з ними про зобов’язання щодо групи (присвячування часу на читання Божого слова вдома тощо)?

Єдине, про що я особисто прошу, — пунктуально приходити на зустрічі. Дуже важливо зрозуміти, що молодь не питатиме, що їм робити, не шукатиме завдань. Вони повинні радіти перебування разом. Важливо навчитися бути разом, стати членом їхньої групи, показати, що ми — одне. Лише згодом ви станете кимось важливим для них; тоді вони питатимуть у вас поради, приймаючи важливі рішення.

Я в постійному контакті зі своєю молоддю завдяки «WhatsApp». Вони самі мені пригадують про події у їхньому житті; я знаю, кого маю запитати про іспит. Я мушу бути присутнім у їхньому житті. Якщо я відійду, то припиню для них існувати. Минає час, вони починають приходити самі й розповідати, що в їхньому житті щось трапилося, шукаючи поради. Тоді вони питають, що їм робити. Я можу порадити фрагмент Євангелія чи якусь книжку, тоді вони будуть раді виконати пораду. Мені вдалося навчити молодь читати псалми. Вона мені дуже вдячна. Ці тексти ти можеш сам пояснювати: тут нема «правильно чи неправильно». Вони відчувають потіху, почуваються вислуханими. Це прекрасно!

Якщо вони один раз побачать, що хтось їх до чогось змушує, вони залишать групу. Важливо також нічим не гіршитися. Адже якщо ми гіршимося почутим, молодь бачить, що ми не в змозі їх зрозуміти. Вони можуть зробити будь‑що, а ти приймай їх, як мама чи сестра. Це гарне служіння, однак воно забирає багато сил. Я не підходжу з позиції влади чи авторитету стосовно своєї молоді. Якщо вони ставитимуться до тебе як до мами — будь для них мамою; якщо ставитимуться як до сестри — стань для них сестрою; якщо ставитимуться як до приятельки — будь їм приятелькою. Але ніколи не слід диктувати їм, хто ти для них.

Молодь вчитиме тебе пояснювати той чи інший текст; читаючи, вони переживають його, а не просто здобувають нову інформацію. Якщо це слово торкнеться їхнього життя — вони твої назавжди. Дуже часто чудеса трапляються, коли подружжя, чоловік і дружина, разом читають один фрагмент. Вони видобувають із цього слова найкраще діляться зі мною, а я можу ділитися з іншими. Іноді я мушу їх потішити, у разі незгоди я маю помирити їх. Це служіння вимагає делікатності. Молоді люди мають пам’ятати: ти молишся за них і страждаєш разом із ними. Вони бачитимуть, що ти переживаєш труднощі, як віруюча людина. Ти сильна тому, що віриш. Тобто саме ти маєш робити lectio divina. Не можеш вчити інших, якщо сама цього не переживаєш. Вони дуже вимогливі, вони можуть бути навіть жорстокими. Вони перевіряють тебе. Будь обережна!

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

Біблія

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

4149 4978 3481 8017

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: