З нагоди саміту Великої двадцятки, який 7-8 липня 2017 р. відбувається у німецькому місті Гамбурзі, Папа Франциск написав послання на ім’я Ангели Меркель, Федерального канцлера Німеччини.
Франциск хоче поділитися з представниками найбільших світових економік деякими думками, важливими для нього та всіх пастирів Католицької Церкви. Насамперед Папа склав подяку главам держав та урядів за зусилля, докладені до «забезпечення керованості й стабільності світової економіки, з особливою увагою до фінансових ринків, торгівлі, фіскальних проблем і, загалом, до зростання світової економіки, щоб вона була інклюзивною та сталою».
«У програмному документі мого понтифікату, зверненому до вірних католиків, яким є Апостольське напоумлення “Evangelii gaudium”, я запропонував чотири принципи дії для будування братерських, справедливих та мирних суспільств: час є понад простір, єдність переважає конфлікт, дійсність важливіша від ідеї, цілість вища від частин. Є очевидним, що ці напрямні належать до вікової мудрості всього людства, а тому вважаю, що вони можуть послужити внеском у роздуми під час зустрічі в Гамбурзі та для того, аби оцінити її результати», — пише Папа, пояснюючи далі кожен із принципів.
Щодо першого, то він підкреслив: складність і взаємопов’язаність світових проблем такі, що «не існує негайних та повністю задовільних розв’язань». Підтвердженням цього є, наприклад, трагедія міграції, невід’ємна від бідності та війн. Можливо, натомість, запускати процеси, «здатні запропонувати прогресивні й нетравматичні вирішення та у порівняно короткий час привести до вільного переміщення і стабільності людей, що буде корисним для всіх».
«Однак це напруження між простором і часом, між обмеженнями і повнотою, вимагає протилежного ходу в свідомості правителів та можновладців. Ефективне рішення — обов’язково розтягнене в часі — буде можливим лише тоді, коли остаточна мета процесу буде чітко присутня в його проектуванні. В серцях та умах правителів, на кожному етапі здійснення політичних заходів, слід віддати абсолютний пріоритет бідним, біженцям, стражденним, переселенцям і виключеним, не зважаючи на расу, релігію чи культуру, та відкинути збройні конфлікти», — наголосив Папа Франциск.
У цьому контексті Святіший Отець вказав міжнародній спільноті на трагічне становище Південного Судану, басейну озера Чад, регіону Африканського Рогу та Ємену, де 30 мільйонів людей страждають від браку харчів та води. За його словами, невідкладні заходи з надання підтримки цим людям «будуть знаком серйозності й щирості середньострокової залученості в реформування світової економіки та гарантією її ефективного розвитку».
Роздумуючи над аспектом переважання єдності над конфліктом, Папа Франциск наголосив: «війна ніколи не становить вирішення». У контексті сотої річниці листа Бенедикта XV до «Глав народів у стані війни» він закликав світ «покласти край усім цим проявам даремного кровопролиття». За його словами, завдання Великої двадцятки чи інших схожих щорічних зустрічей — «мирно вирішувати економічні непорозуміння та знаходити спільні фінансові й торговельні правила, які сприятимуть цілісному розвиткові всіх», маючи на меті досягнення цілей, встановлених на рівні ООН.
«Це, однак, не буде можливим, якщо всі сторони не зобов’яжуться суттєво понизити рівень конфліктності, зупинити наявну гонку озброєнь та відмовитися від того, щоб безпосередньо чи опосередковано втягуватися в конфлікти, як також тоді, коли не погодяться щиро й прозоро обговорювати всі суперечки», — підкреслив Святіший Отець, назвавши «суперечністю й непослідовністю» примарну єдність на спільних економічних форумах та «бажане або прийняте тривання збройних конфліктів».
«Трагічні ідеології першої половини ХХ сторіччя замінилися новими ідеологіями абсолютної автономності ринків та фінансових спекуляцій», — пише Єпископ Рима, переходячи до третього принципу, яким є важливість дійсності понад ідеєю. Таке наставлення, за його словами, залишає по собі «болісний слід виключення, відкинення, а також — смерті». Натомість у «політичних та економічних успіхах, яких не бракувало в минулому столітті», завжди зустрічається «здоровий і розсудливий прагматизм», який керується «першістю людини й старанням інтегрувати та координувати відмінні й іноді протиставні дійсності, беручи за відправну точку пошану до кожного окремого громадянина».
Врешті, роздумуючи над тим, що цілість більша від частин, Папа вказав: проблеми слід вирішувати «конкретно та віддаючи належну увагу їхнім особливостям», але якщо вирішення мають бути тривалими, то не можуть «не мати ширшого бачення й повинні враховувати впливи на всі країни та на всіх їхніх громадян, як також шанувати їхню думку».
У цьому контексті Папа Франциск нагадав пересторогу свого попередника Бенедикта XVI, скеровану до саміту Великої двадцятки, який 2009 року відбувся у Лондоні. Йдеться про те, що навіть тоді, коли є зрозуміло, що «двадцятка» зводиться до обмеженої кількості країн, які представляють 90% світового виробництва, «ця ситуація повинна спонукати учасників до глибокої призадуми».
«Ті держави та особи, чий голос слабший на світовій політичній арені, є тими, хто найбільше страждає від пагубних наслідків економічних криз, за які мають незначну відповідальність, а то й жодної. У той же час, ця велика більшість, яка в економічному вимірі представляє лише 10% від загалу, є частиною людства, що може мати більший потенціал для того, аби сприяти прогресу всіх», — зазначив Святіший Отець. Папа вказав на важливість програм розвитку, усталених на рівні ООН, та необхідність дотримуватися міжнародних трактатів, розвиваючи багатосторонність.
«Моїм бажанням було запропонувати ці думки як внесок у працю Великої двадцятки, маючи довіру до духу солідарності, який надихає всіх учасників», —підсумував Папа Франциск, бажаючи Божого благословення зусилдям міжнародної спільноти «започаткувати новий етап інноваційного розвиту: взаємопов’язаного, сталого, шанобливого до довкілля та інклюзивного для всіх народів та людей».
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
