У 1610 році до Вінниці прибули єзуїти і побудували в місті храм під покровительством Петра і Павла, який став парафіяльним, та колегію, один з перших вищих учбових закладів в Україні. У парафіяльному єзуїтському храмі знаходилась барокова ікона святої Анни, яка вважалася вірними чудотворною.
Літопис капуцинського монастиря свідчить, що вінничани дуже набожно ставились до цієї ікони. Літописець повідомляє нас, що 17 серпня 1778 р. близько восьмої години вечора вибухнула пожежа, яка знищила поєзуїтську колегію і парафіяльний храм. Сакристія була перенесена до церкви капуцинів, а о. Казимир Здажиль (1727-1791) переніс із колишнього єзуїтського храму до монастиря чудотворний образ св. Анни. О. Гордзейовський, брацлавський суддя-сурогат, наказав помістити цей образ у великому вівтарі допоки місцевий єпископ не видасть розпорядження щодо її подальшої долі. Також з цього часу звершення усіх парафіяльних обов’язків було перенесено до храму капуцинів.
Від цього часу у капуцинському храмі щороку 26 липня почали відзначати урочистість святої Анни. На цю урочистість збиралися натовпи людей. Про таку одну урочистість згадує літописець: «26 липня 1787 року у вінницькому костелі відбулася велика урочистість на честь святої Анни. З приводу того, що вінницький чудотворний образ святої Анни перебував у капуцинів, до храму прибула велика кількість людей. Комендарій вінницької парафії Антоній Камінський хотів перенести образ до домініканського храму, але цьому спротивилися палестранти (юристи), і він відійшов ні з чим».
Можна сказати, що в цей час навіть розгорілася певного роду боротьба храмів за право посідати чудотворну ікону святої Анни. Тодішній настоятель хотів якнайшвидше відбудувати парафільний єзуїтський храм, щоб ікона повернулася до свого первісного місця. Коли стало ясно, що це неможливо за такий короткий проміжок часу, тодішні парафіяльні священики почали докладати зусиль про перенесення парафії і чудотворної ікони святої Анни до храму домініканців. Звісно, що капуцини не хотіли так швидко відпустити від себе присутність чудотворної ікони і парафії, в яку з ревністю включилися як помічники настоятеля. Тому після деяких невдалих спроб перенесення парафії та ікони у справу втрутився єпископ. Остаточно під кінець 1803 року, після 15 роках перебування у капуцинів парафії та чудотворної ікони відбулося їх нове перенесення, цього часу до домініканського храму Благовіщення. У домініканців парафія проіснувала до 1832 року, до моменту ліквідації монастиря царською владою і перетворення його у православний собор.
Так про це згадує капуцинський літописець: «14 листопада (1832 року), близько 6 години вечора, комісари ліквідаційної комісії прислали розпорядження, щоб з костелу отців домініканців все перенести до нашого. Настоятель, брати і сестри святого Розарію з великим плачем переносили образи (в тому числі і славний чудотворний образ святої Анни) й інші церковні речі. 25 березня 1833 року з великою помпезністю і великою участю людей з довколишніх приходів відбулося освячення костелу отців домініканців згідно з грецько-російським обрядом».
Таким чином і парафія, і ікона святої Анни повернулися до капуцинського храму і продовжували своє в міру спокійне життя ще сто років, до 30-х років XX століття. У 1922 році капуцинський храм було пограбовано більшовиками, які позабирали все золото і дорогоцінні оздоби ікон. У 1930 році було заарештовано отця настоятеля Яна Левінського, а парафію закрито, інтер'єр храму був цілковито знищений. Ми не знаємо, чи вціліла тоді чудотворна ікона святої Анни. Але знаємо напевно, що культ святої Анни з Вінниці не щез.
Під час війни капуцинський храм поновив свою діяльність. Віруючі також після війни отримали можливість збиратися у парафіяльному капуцинському храмі, а від 1946 владою було дозволено на працю священика Марцелія Високінського.
За діяльністю священика і парафії велося постійне спростереження. Завдяки задокументованим спостереженням ми дізнаємося, що вінницька парафія у цей час дуже урочисто відзначалася урочистість святої Анни, кількість вірних на цій урочистості подеколи перевищувала кількість учасників на престольному святі Пресвятої Діви Марії Ангельської. Так, наприклад, у 1951 році під час урочистості святої Анни в Літургії взяло участь 600 віруючих, таїнство покаяння прийняли 170 людей.
У 1961 році капуцинський храм був закритий і перетворений на лекторій атеїзму. Такий стан речей тривав до 1990 року. Після відновлення храму і парафії при капуцинському храмі із-за перерваної традиції культ святої Анни не був відновлений. Ми не знаємо достеменно, чи збереглася історична ікона, принаймні на сьогодні її слід губиться в історії початків XX століття. Завдяки знайденим історичним джерелам вінницькі капуцини усвідомили собі історичну значимість культу святої Анни, яку можна по праву вважати покровителькою Вінниці з найдавніших часів.
У вінницькому капуцинському храмі від самого початку існував боковий вівтар, присвячений святій Анні. Його, разом з іншими боковими вівтарями, освятив луцький єпископ Антоній Еразм Волович 8 березня 1761 року. Вінницькі капуцини бажають відновити один з таких бокових вівтарів і присвятити його святій Анні. Сподіваємось, що завдяки цьому вдасться відновити у Вінниці культ святої Анни, матері Пресвятої Богородиці і Бабуні нашого Господа Ісуса Христа.
фінансово.
Щиро дякуємо!
