Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 29 серпня
Дайте ж їм доказ вашої любови й нашої їм похвали про вас, перед обличчям Церков (2 Кор 8, 24).
Якщо, — каже до нас сьогодні апостол, — вшануєте їх, то віддасте честь тим Церквам, які до вас послали своїх представників. Ваша честь не тільки їх стосується, але й тих, які їх послали та вибрали, а передусім — слави Божої, тому що, коли віддаємо шану служителям Божим, через них віддається похвала самому Богу. Слова перед обличчям Церков багато означають, тому що великою є сила Собору, або ж самих Церков.
Подивіться, яку велику силу мав собор. Молитва Церкви визволила Петра з кайданів, відкрила уста Павлу. Їхнє рішення важливе — підносить на духовні ступені тих, які приступають до них. Ось чому й особа, яка готується рукоположити у служителя, просить при цьому Церкви про молитви, і вони відкликаються та проголошують відоме освяченим людям, а не освяченим не все можна відкривати.
Проте бувають випадки, в яких священик не відрізняється від підпорядкованої людини, наприклад, коли повинні причащатися страшних Тайн. Ми всі однаково стаємо достойні їх; не так, як у Старому Завіті, де священик споживав одне, а народ — інше. Народ не міг спожити те, до чого приступав священик. Сьогодні вже все не так, але всі можуть приступити до одного Тіла й однієї Чаші.
Народ Божий бере немалу участь також і в молитвах. Так, наприклад, щодо тих, які опановані злим духом, і тих, які каються, відмовляють спільні молитви священик і люди. Всі читають одну молитву — молитву, наповнену милосердям (…).
Під час здійснення страшних Тайн священик молиться за народ, а люди моляться за нього, тому що слова І з духом Твоїм власне це й означають. Також спільними є молитви подяки, тому що священик не сам складає подяку, але й також зібрані люди.
Отримавши спочатку відповідь від народу, а потім і згоду, що достойно і праведно є те, що звершується, священик починає чинити подяку. Тут немає нічого дивного, що разом зі священиком взивають і вірні, коли він возносить ці священні пісні у спільності з самими херувимами та небесними силами. Повторюю це багато разів для того, щоб наголосити: всі ми — одне тіло, і так відрізняємося один від одного, як член від члена. Також нагадую для того, щоб ми не покладали всього на самих священиків, але й самі дбали про цілу Церкву, як і про тіло, яке є для нас спільним.
св. Йоан Золотоустий
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або гаманець WebMoney: WMU U597761928561.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
