Приміційна Меса, яка відбулась у вінницькому храмі Матері Божої Ангельської в середу 30 серпня, в цьому храмі далеко не перша. Але не буде помилкою, якщо сказати, що це була перша в цьому храмі приміційна Служба в латинському обряді, яку відправив греко-католицький священик. Це випускник місійної семінарії «Redemptoris Mater» в Ужгороді о. Луїджі Менна, який прийняв пресвітерське рукоположення 10 червня нинішнього року.
Нововисвячений народився в багатодітній родині вчителя у старовинному італійському місті Перуджі і, звісно ж, як італієць, був охрещений у Римо-Католицькій Церкві. Як і його брати, змалку захоплювався музикою і хотів зробити музику своїм фахом. Але, навчаючись у консерваторії, завдяки неокатехуменальній спільноті, в якій був із юнацьких років, розпізнав покликання до священицького служіння. Свою пресвітерську формацію розпочав у місійній семінарії «Redemptoris Mater» у Києві, а коли 2013 року в Ужгороді постала місійна семінарія «Redemptoris Mater» східного обряду, був скерований туди.
«Коли я розпочинав свій шлях до священства, — напівсерйозно, напівжартома сказав для CREDO о. Луїджі, — я не тільки не міг передбачити, що Господь приготував мені такий поворот у житті: я й, можна сказати, не знав, що існує східний обряд. Тобто — знав, що щось таке є, але що воно таке — не уявляв навіть приблизно. Вперше я познайомився зі східним обрядом ще бувши семінаристом у Києві. Це було, здається, після четвертого року мого навчання. Наш ректор о. Роман Грек влаштував нам поїздку в Закарпаття. Зробив це саме з цією метою: познайомити семінаристів із візантійським обрядом, оскільки він вважає — і, мені здається, в цьому не помиляється, — що римо-католицький священик, який працює в Україні, повинен знати східну літургію, хоча б у загальних рисах. Тоді я зрозумів, що різноманітність обрядів — це багатство нашої Церкви. Але що самому доведеться служити в цьому обряді — цього я, звісно, й не припускав. Яке це багатство велике і прекрасне, я відкрив вже в ужгородській семінарії…»
«Спочатку було багато незвичного, — продовжує о. Луїджі. — І літургія відрізняється, і церковнослов’янська мова … Та й українська мова на Закарпатті не така, яку я вчив у Києві. Здавалося, що починаю все з початку. Але це ще раз показало, що коли йдеш за волею Бога, Господь сам допомагає долати усі труднощі. Тепер я дякую Господу за те, що привів мене спочатку в Україну, а потім — до Греко-Католицької Церкви; дякую за те, що можу служити вірним як латинського, так і візантійського обрядів, дякую за парафію, в якій служу (парафія свв. Кирила і Мефодія в м. Мукачевому. – Прим. авт), за її вірян і за священиків, з якими служу».
Свою подяку Богу неопресвітер висловив також і на початку своєї проповіді: «Дякую Господу за можливість сьогодні відправити цю Месу в цій парафії. Коли я був у семінарії в Києві, мені доводилось бувати тут на практиці. І серед людей, з ким я тут познайомився, були й ті — декого з них я дуже радий бачити тут зараз, — через яких Бог допомагав мені утвердитися у покликанні».
Закінчив проповідь о. Луїджі словами: «На початку кожної Служби Божої ми визнаємо, що згрішили. І це не тому, що так прийнято, а тому, що так є насправді. Адже ми приходимо сюди віддати славу Господу, а віддати славу Господу — це значить визнати, що я грішник, але Бог добрий зі мною. Добрий безкінечно: адже з тих, хто сповідався в стінах цього храму ніхто не почув і ніколи не почує: це тобі востаннє пробачено гріхи, більше пробачення не буде. А найбільший прояв любові Бога до нас ми пізнаємо зараз, коли Господь віддасть нам самого себе в Таїнстві Євхаристії».
По завершенні Святої Меси всі її учасники отримали приміційне благословення.
фінансово.
Щиро дякуємо!
