Могутність біотехнологій, що вже тепер уможливлюють немислимі раніше маніпуляції, ставить вражаючі запитання.
Отож невідкладною стає потреба посилити вивчення та зіставлення наслідків такої еволюції суспільства в технологічному сенсі. Належить виробити антропологічну відповідь, що буде на висоті цього епохального виклику. Думками про це Святіший Отець поділився, зустрічаючись у четвер, 5 жовтня 2017 р., з учасниками Загальної асамблеї Папської Академії «За життя». Тема зустрічі, що відбувається у Ватикані 5‑7 жовтня, звучить так: «Супроводжувати життя. Нові форми відповідальності в технологічній епосі».
Як зауважив Папа, сьогодні людина переживає особливий історичний етап, на якому «в нечуваному контексті перетнулися давні й завжди нові запитання про сенс людського життя, про наше походження та призначення». Характерною ознакою цього є швидке поширення «культури, нав’язливо зосередженої на вищості людини — як виду та як індивіда — над дійсністю». Настільки, що йдеться про «еґо-поклонство», тобто «справжній культ власного “я”, на вівтарі якого в жертву приноситься все». Така перспектива, за словами Святішого Отця, не є нешкідливою, оскільки «формує особу, що постійно вдивляється у дзеркало і стає нездатною звернути погляд на інших і на світ».
Наступник святого Петра зауважив: не про те йдеться, щоб заперечувати або применшувати законність індивідуального прагнення до якості життя та важливість економічних ресурсів і технічних засобів. Суть у тім, що неможливо замовчувати «безпринципний технократичний матеріалізм, яким позначений союз між економікою та технологіями, що ставиться до життя лише як до ресурсу».
«На жаль, чоловіки, жінки й діти в кожній частині світу з гіркотою та болем переживають примарні обітниці цього технократичного матеріалізму. Також і тому, що всупереч пропаганді добробуту, який мав би автоматично поширюватися із розширенням ринку, поширюються терени нужди й конфлікту, відкинення та покинутості, обурення та відчаю. Справжній науковий поступ, натомість, мав би надихати людяніші політики», — сказав Папа. «Християнська ініціативність спонукає нас знову взяти ініціативу, відкидаючи прояви ностальгії та нарікання». Бо світ «потребує віруючих», що будуть «креативними й позитивно налаштованими, смиренними та відважними, рішуче готовими засипати прірву між поколіннями».
Джерелом натхнення для відновлення цієї ініціативи, як зауважив Святіший Отець, є «Боже слово, що просвічує початок життя та його долю». Тому сьогодні, більше ніж будь-коли, видається необхідним «богослов’я створення, здатне перекладатися в слова та жести до кожного життя та всього життя». Книга Буття каже нам, що «кожен з нас є створінням, яке Бог бажає та любить», а не лише «сумою добре організованих та відсіяних у процесі еволюції життя клітин».
«Боже благословення на початку та обітниця вічного призначення, які є основою гідності кожного життя, належать усім і призначені для всіх», — підкреслив Папа, зауважуючи, що біблійну розповідь про створіння слід постійно перечитувати, аби «оцінити всю повноту та глибину жесту любові Господа Бога, який ввіряє союзові між чоловіком та жінкою створіння та історію».
Цей союз запечатаний «єднанням особистої та плідної любові, якою позначений шлях передавання життя через подружжя та сім’ю», але виходить поза межі цієї печаті. «Союз між чоловіком та жінкою, — пояснив Святіший Отець, — покликаний взяти у свої руки провід усього суспільства. Це запрошення до відповідальності за світ, у культурі й політиці, праці та економіці, а також у Церкві».
За словами Наступника св. Петра, чоловік і жінка покликані не лише говорити між собою про любов, але з любов’ю говорити про те, що вони повинні чинити задля того, аби «людське співжиття здійснювалося у світлі Божої любові до кожного створіння». А важливість цього союзу випливає з того, що ні сам чоловік, ні сама жінка «не здатні взяти на себе цю відповідальність». «Вони були створені разом у їхніх благословенних відмінностях, разом згрішили, претендуючи зайняти місце Бога, разом — завдяки Христовій благодаті — повертаються до Бога, аби віддати належне дбанню про світ та історію, яку Він їм доручив», — пояснив Папа.
Отож, як зауважив далі Святіший Отець, ідеться про «справжню культурну революцію», і Церква повинна першою виконати своє завдання дати відповідь на ці виклики. Насамперед, слід «чесно визнати запізнення та занедбання». Треба, насамперед, остаточно відкинути «форми підпорядкованості, якими була позначена історія жінок», творячи «оновлену культуру ідентичності та відмінності».
«Нещодавно розвинута гіпотеза про те, щоб відкрити шлях до гідності людської особи, радикально нейтралізуючи статеві відмінності та, як наслідок, розуміння чоловіка й жінки, не є правильною. Замість долати негативні інтерпретації статевої відмінності, які принижують її невід’ємну важливість для гідності людини, існує тенденція касувати цю відмінність, пропонуючи техніки й практики, які роблять її незначною для розвитку особи та людських стосунків. Але утопія “середнього роду” усуває як людську гідність статево відмінної структури, так і особистісну якість генеративного переказування життя», — сказав Папа.
«Біологічне й психологічне маніпулювання статевими відмінностями, яке біомедичні технології представляють як повністю доступне для вибору свободи — хоча це не так, — загрожує знищити джерело енергії, яке підтримує союз між чоловіком та жінкою та робить його творчим і плідним».
«Таємничий» зв’язок між створенням світу та народженням Сина, який об’явився у втіленні Сина в лоні Діви Марії, «остаточно просвічує таємницю буття та сенс життя». Образ народження випромінює «глибоку мудрість щодо життя»: життя, отримане як дар, вивищується через дарування.
Отож, як зауважив далі Франциск, завзяте дбання про життя протягом усієї його індивідуальної та суспільної історії вимагає, насамперед, «наново віднайти чутливість до відмінних періодів життя», зокрема до дітей та до похилих віком. Все те, що в них «делікатне і тендітне, уразливе й тлінне», не є справою, яка стосується «лише медицини та добробуту». Йдеться про «частини душі та людської чутливості, які потребують бути вислуханими й визнаними, захищеними і цінованими».
«Суспільство, в якому все це може бути лише купленим і проданим, бюрократично врегульованим і технологічно приготованим, є суспільством, яке втратило сенс життя. Воно не передаватиме його малим дітям, не визнаватиме його в стареньких батьках. Ось чому, навіть не помічаючи цього, ми будуємо міста, дедалі ворожіші до дітей, та спільноти, дедалі недоброзичливіші до похилих віком, зводячи стіни, які не мають ні дверей, ні вікон. Вони повинні би захистити нас, але насправді придушують нас», — сказав Папа. «Свідчення віри та Божого милосердя, що загострює та здійснює кожну справедливість, є суттєвою умовою для кругообігу справжнього співчуття між різними поколіннями».
Підсумовуючи, Святіший Отець зазначив, що саме в цьому новому горизонті він бачить місію оновленої Папської Академії «За життя», розуміючи, що вона є «важкою, але також захопливою». «Я впевнений, що не забракне людей доброї волі, як також учених різних релігійних спрямувань і відмінних антропологічних та етичних бачень світу, які поділяють необхідність привернути до уваги народів автентичнішу мудрість життя заради спільного блага», — сказав він.
Папа склав подяку членам Академії за їхню працю, адже «відповідальний супровід людського життя, від його зачаття й протягом всього його перебігу аж до природної смерті, — це труд розпізнавання та розуму любові для вільних і захоплених чоловіків та жінок, а також для пастирів, які не є наймитами».
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
