Голова Технічного секретаріату акції «Папа для України» єпископ-помічник Львівської архидієцезії Едвард Кава відвідав місію Карітас у рамках співпраці секретаріату та цієї благодійної організації, що реалізує проекти акції.
Єпископ побував у пункті прийому громадян та видачі ліків, їдальні для вбогих та безхатченків, а також у медичних кабінетах та кабінеті соціальної допомоги.
CREDO вдалося поспілкуватися з людьми, що працюють у Карітасі та допомагають переселенцям віднайти себе у нових реаліях:
Сестра Сабіна, оріоністка, працює у Харкові сім років. Дбає про бідних та безхатченків: стриже їх, надає першу медичну допомогу, спілкується з ними та просто любить те, що робить. Єпископ Широкорадюк називає її «командиром», бо сестра тримає дисципліну, хоча видно – любить своїх підопічних.
— Раніше у нас були важкі умови, ми на подвір’ї роздавали їжу потребуючим, але тепер, коли єпископ Станіслав створив цей центр, ми маємо де приймати людей і можемо їм краще служити. Тепер є де з’їсти, помитися, отримати медичну допомогу, випрати речі. Ми працюємо весь тиждень з 9.30 і до 15.30. Особи, яким ми допомагаємо, також почуваються відповідальними за це місце, бо чергують тут, дбають про порядок та чистоту», — розповідає черниця.
Взагалі сестри-оріоніски розпочали свою працю у Харкові 20 років тому. Вони годували бідних у вкрай важких умовах, роздаючи обіди під відкритим небом, не зважаючи на погоду.
Лікарі з кабінету ультразвукової діагностики розповіли, що завдяки сучасному обладнанню мають змогу ставити точні діагнози і тим самим дати людям шанс на ефективне лікування. У коридорі під кожним кабінетом черга. Люди приходять сюди, тому що тут їм не лише нададуть допомогу, але поставляться до них із повагою, вислухають, підтримають добрим словом, дадуть надію.
У кабінеті соціальної допомоги також велелюдно — працівники допомагають переселенцям оформити документи та консультують із різних питань. У цьому місці люди повертають собі відчуття гідності.
Світлана Перевалова, переселенка з Торецька, приїхала з родиною до Харкова у 2014 році. Привезла маму, яка 13 років лежить паралізована. Сама вона православна, але радо включилася в допомогу при католицькій місії:
— Я три роки не працювала, бо маму потрібно було доглядати. Але потрібно було шукати роботу, бо захворів чоловік і не міг працювати. Я прийшла сюди спершу як волонтер. Нам самим дуже допомогли і я хотіла допомагати іншим людям, що опинилися у складних життєвих обставинах. Потім мене вже запросили на роботу. Я стараюся допомагати людям. Всі вони приходять із різними бідами, різним настроєм і наше завдання — не лише видати їм ліки чи прийняти, але ще й зробити так, щоб вони пішли звідси з гарним настроєм та бажанням жити далі. Ця допомога дуже важлива для людей, які втратили все і приїхали сюди з нічим. Такої підтримки має бути більше, щоб люди могли надіятись на майбутнє. З часом, там все налагодиться, але ми почуваємося вже тут, як у себе і те, що є люди, яким ми були небайдужі, для нас багато означає.
фінансово.
Щиро дякуємо!
