Свідчення

«Я — дочка зґвалтованої черниці…»

24 Листопада 2017, 09:00 13647

Минуло вже три роки з дня, коли я довідалася, що була зачата за таких обставин. І вперше хочу розповісти про це відкрито.

Спочатку я намагалася це відкинути (а принаймні не думати про це більше!). Перше враження струсонуло мною: насправді я не існувала у планах нікого з моєї сім’ї, а найменше — у планах моєї мами! Вона запланувала собі зовсім інакше життя, ніж те, яке нині провадить зі мною…

 

Бог об’являвся у людях

В момент зґвалтування вона була черницею. Довічні обіти склала п’ятьма роками раніше. Знаю, що вона була чудовою черницею і мала (й надалі має) ментальність, типову для покоління папи Йоана Павла ІІ: вважала, що молодь має брати у свої руки долю Церкви.

Чимало деталей того, що сталося, я й досі не знаю, бо довідалася про все зі старого листування мами. Всю вагітність вона провела далеко від своєї країни. Тоді до неї приходило багато листів від сім’ї, від найкращого друга — священика, який став моїм хресним батьком, та від кількох сестер зі згромадження.

Я бачу, що Бог діяв від самого початку, послуговуючись настоятелькою конгрегації. Її головною турботою став захист моєї мами. Разом із маминою сім’єю вона дійшла висновку, що найкращим рішенням буде віддалення мами від сімейного середовища, аби завдяки цьому вона могла вирішувати без зовнішнього тиску. Настоятелька також старалася оберігати згромадження. Мамі треба було вирішувати, чи віддати дитину на всиновлення і повернутися у згромадження, чи скинути габіт і стати мамою…

Знаю, що Бог об’являвся через людей, які тоді допомагали моїй мамі. Завдяки відкритій кореспонденції я могла майже торкнутися того, як мірою спливання наступних місяців у ній розвивалися почуття. (Я не мала доступу до листів мами, тільки до відповідей на них.)

Усі листи я перечитала багато разів. Маю свої три улюблені. Вони написані з перервами по кілька місяців. Почуття, що супроводжували кожен із цих періодів, — різняться, і я сподіваюся, що допоможуть мені скласти добре свідчення.

 

Все має свій сенс

Я могла помітити, що на початку ця ситуація видавалася мамі вельми туманною. Вона мала почуття провини (це дуже поширена реакція жертв зґвалтування: постає враження, ніби цього можна було уникнути), і жодне розв’язання не виглядало відповідним. Єдиною чіткою відповіддю в той момент була довіра Богу.

В одному з листів мій хрещений батько написав: «Моя дорога Р., донині мені не дає спокою запитання, чому мене там не було, аби тебе захистити; чому Бог дозволив, щоби з тобою таке сталося; однак я знайшов відповідь у Божому Слові, в читаннях Книги Йова. Бог ставить нас перед випробуваннями, аби упевнитися в нашій вірності. Я знаю, що і з цього випробування ти вийдеш переможно, як уже робила це раніше!»

У першу мить читання цих листів було для мене як відро холодної води на голову. Думаю, всі ми любимо уявляти, як були плановані й люблені (ну а принаймні люблені) від самого початку. У дійсності ж буває, що все було зовсім не так, принаймні на самому початку, і навіть у багатьох випадках усе це зовсім не так і надалі. Проте, незалежно від ситуації, Бог завжди нас любить від самого початку нашого буття, коли вирішує, щоб ми існували на цьому світі. Багато часу в мене зайняло усвідомлення цієї істини! Моїм ключем стало вірне тримання Бога за руку — я зрозуміла, що все мало якийсь сенс.

Мірою того як час минав, я помічала, що люди довкола обдаровують мене величезною ніжністю, і в кожній можливій ситуації про мене думають. Уже не йшлося тільки й виключно про благо моєї мами, але також і про моє. На початку складно було зрозуміти, що всі рішення, які вона робить, стосуватимуться так само і мене. Нас почали сприймати як сім’ю.

Одна з черниць надіслала мамі листівку: «Дорога Р., сподіваюся, у тебе все добре. Я завжди молюся за тебе і за ту істотку, яку ти в собі носиш. Бідненька, вона ні в чому не винна; це чиста невинність, яка не може платити за чужі помилки. Люба моя, відваги!»

У цю мить я все зрозуміла, і зараз я певна, що також і мама почала долати депресію саме в той час, коли отримала цю листівку. Я подумала: «Окей, я дитина ґвалту. Можу жаліти себе через це, або ж можу щодня дякувати Богові, що дозволив мені жити і рости з такою прекрасною мамою».

 

Шанс, якого не мають мільйони

Читання цієї короткої листівки стало для мене ніби другим народженням. Мірою того, як росла, я відкривала плани, які Бог для мене приготував, а тепер, коли я знаю своє походження, то маю набагато більше запалу їх виконати, бо відчуваю, що Він дав мені шанс, якого щодня позбавляють мільйони дітей.

Зрештою, настав день мого народження, грудень 1993 року. Дякуючи Богові і моїй мамі, я народилася повністю здорова. Також і здоров’я мами було в чудовому стані. Того дня мій хрещений написав такого листа: «Дорога Р., дякую. Дякую, бо сьогодні ти сказала життю ТАК».

Не буду стверджувати, ніби відтоді все стало легким. Залишалося ще вирішити багато складних справ, зокрема клопотання до Апостольского Престолу про звільнення з обітів та пояснення причин, які змушують мою маму до такого кроку.

Але Бог не дозволяє зла, якби з цього не мав вивести добро. Після мого народження мама дістала працю в Конференції єпископату, а за кілька років стала національним координатором з питань молоді. Бог не дозволив, аби вона полишила своє призначення і вибір — працювати для інших, для молоді, попри те, що вона мала це робити інакше, ніж як уявляла це раніше.

 

Прославляйте Бога за кожний день

Я підростала у такому середовищі, посеред молоді, близької до Бога, яка не соромилася своєї віри, йшла за Ісусом і любила Марію. Тому і я — молода дівчина, закохана у мою віру і в мою Церкву.

Мені залишається подякувати Богові за шанс, який Він мені дав. Спершу за можливість прийти на цей світ. Далі, за можливість жити з мамою, яка ніколи не розглядала аборту як одного з «рішень». Це зовсім не було легко, особливо для неї, однак щовечора ми віддаємо себе у руки Бога і просимо про заступництво всіх, хто вже відійшов, серед них також і настоятельки згромадження.

Ми обидві разом чогось навчилися. Гадаю, той факт, що нас тільки двоє, творить певний особливий зв’язок. Також я думаю, що спосіб, у який я отримала життя, і ситуації, через які мама мусила пройти заради мене, роблять так, що любов, яку мама до мене має, повністю особлива.

Дуже сподіваюся, що це свідчення буде корисним для тих жінок, які — як моя мама колись — мусять вирішувати долю своїх дітей. Прошу: ніколи не погоджуйтеся на аборт! Бог дарує вам особливу любов, має також прекрасні плани для ваших дітей, які приходять на світ небажано. А для матерів Він має прекрасну винагороду за «так», сказане життю, попри те, що це життя є плодом сумних ситуацій.

Людям, які були зачаті внаслідок зґвалтувань, я хочу переказати своє послання: прошу, прославляйте Бога за кожний день вашого життя!

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

За матеріалами: Aleteia

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity