Бог промовляє до нашого серця

Роздуми над  Словом Божим на суботу ХХХ звичайного тижня, рік І

Коли в суботу Ісус увійшов у дім якогось начальника з фарисеїв, щоб їсти хліб, то вони стежили за Ним. А як Він помітив, що вони вибирали собі перші місця, розповів запрошеним притчу (пор. Лк 14, 1.7)

Ісус знов починає навчати, давати спасенні настанови. Робить це в той момент, коли в слухачів нагромаджуються критичні думки щодо Нього.

Як людина, я маю право на своє розуміння реальності. Використовуючи дар вільної волі, своїм розумом і серцем шукаю кращих варіантів. Оскільки мої можливості оцінити дійсність обмежені людською природою, то багато чого мені не подобається. Також і деякі рішення Господа Бога.

Він це прекрасно розуміє, і коли я критично оцінюю Його діяння, — не ображається. У такий час Добрий Бог, як Ісус у фрагменті сьогоднішнього Євангелія, промовляє до мого серця. Робить це через якусь людину чи подію (нерідко буває так, що, як присягаю, що я правий, — за декілька хвилин виявляється щось зовсім протилежне…). Звертається до мене голосом мого сумління. Може в такий момент варто розгорнути Святе Письмо…

У «спірних» ситуаціях із Богом дуже важливо бути відкритими на «зворотній зв’язок» — намагатися прислухатись у серці до Його пояснень чи натхнень.