Біблійні роздуми

Прощення

12 Листопада 2017, 18:58 3976 о. Роман Лаба OSPPE

 

 

Роздуми до Слова Божого на понеділок ХХХІІ звичайного тижня, рік І

 

Пробачення є важливою життєвою позицією християнина. Однак, мабуть, ні в якій іншій сфері немає стереотипів більше, ніж у сфері прощення. Нерідко можемо почути гарні, ба навіть побожні гасла: «прости і забудь», «будь смиренніший і перший попроси прощення, навіть якщо це не ти винен», «мусиш простити, бо інакше не отримаєш Божої благодаті, і Бог тобі також не простить». Із жалем потрібно сказати, що ці повчання найчастіше призводять до неправильного прощення, вдаваного, коли людина робить вигляд, ніби нічого не сталося, а в серці далі носить незагоєну рану.

 

" Не думаю, щоб Господь був задоволений солодким лицемірством у спільноті християн

На сторінках Біблії прощення інколи представляється як важкий і болючий процес, і біблійним героям він нелегко давався. Наприклад, Йосип, якого брати продали до Єгипту, будучи при дворі фараона, намагався забути все, що сталося. Коли він побачив своїх братів – удавав, що їх не знає. Йосип не хотів ще раз дізнати болю, навіть у своїх спогадах уникав цієї теми. Своїх синів він назвав вельми символічно: Йосип назвав первородного ім'ям Менаше (Манассія), бо мовляв, Бог дав мені забути всю мою недолю і ввесь дім батька мого. А другому дав він ім'я Ефраїм, бо – мовляв, Бог зробив мене плодовитим у землі горя мого (Бут 41, 51-52). Йосипові знадобилося чимало зусиль, аби пережити свій біль, образу, виразити свій жаль, а потім прийняти братів і пробачити їм. Більше того: щоб побачити Боже провидіння в усіх тих ситуаціях, які сталися.

Наш Спаситель також представляє пробачення як певний процес: Коли згрішить твій брат, докори йому… Виявляється, потрібно довести до свідомості брата, що він заподіяв тобі кривду. Не потрібно вдавати, ніби нічого не сталося, аби за всяку ціну зберегти «гарний настрій» і почуття комфорту. Це не завжди приємно, але завжди правдиво. Не думаю, щоб Господь був задоволений солодким лицемірством у спільноті християн. Заклик Господа завжди пробачати означає готовність бути відкритим на процес прощення, а не якийсь одноразовий удаваний акт. Розмова, навіть емоційна, дозволяє пробачити на щирій основі, а не на вдаваній. Не ображай у відповідь свого кривдника – просто скажи про своє переживання, про свої відчуття від того, що сталося. Навіть якщо тебе не зрозуміють – не переймайся, будь терпеливий, бо любов довготерпелива (1 Кор 13).

 

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: