Поради

Ваш Адвент не мусить бути ідеальним

11 Грудня 2017, 14:07 2302
кухня їжа згоріло

Ви коли-небудь готували кесадилью? Це витончене мистецтво, а не просто приготування млинців. Тут ідеться про пошук ідеального балансу температури й терпеливості, необхідних для розтоплення сиру і підсмаження коржа так, аби не пригорів низ і не залишилася холодною начинка. Це вправа на розум і мудрість, а понад усе — на самообмеження під час процесу приготування.

Іншими словами, це дуже нагадує переживання періоду Адвенту з дітьми.

У мене всього лиш чотирнадцять років материнського стажу. Тому, звісно, я не експерт, якщо не рахувати експертності у скоєнні помилок. Саме так! Я зробила свого часу чимало помилок, переживаючи Адвент із дітьми. На щастя (так само, як у приготуванні моєї улюбленої кесадильї), я маю глибоке бажання знайти той ідеальний баланс, який найкраще вплине на якість нашого з дітьми Адвенту: зробить бездоганним пережиття цього періоду та матиме подальші наслідки у нашому житті.

На жаль, однак, «ідеального Адвенту» не існує — ані з дітьми, ані наодинці: адже ми, люди, самі по собі неідеальні. Якби ми були ідеальні, нам би не потрібен був Адвент. Оскільки ми таки неідеальні, потребуємо цього часу приготування. Лише причини такого приготування змінюються з року в рік, від людини до людини. Якщо ми, батьки, намагатимемося створити ідеальний Адвент, поєднуючи різноманітну діяльність (якою не соромно буде й у соцмережах поділитися) із, приміром, ігнатіанською духовністю, і таким чином забезпечимо вічне спасіння нашим дітям, то таке переконання має бути відправлене у смітник, разом із пересмаженою касадильєю.

Найкраща порада, яку я можу запропонувати щодо якісного переживання Адвенту з дітьми, полягає в одному: пам’ятайте, для чого і для кого він існує.

«Для чого» — це легко: Адвент готує наші серця на прихід Дитятка Ісус. «Для кого» — трохи складніше. З одного боку, здається, що Адвент для Христа, для Його приходу в наші серця. Але якщо ми згадаємо, що Адвент — це час приготування, стає зрозуміліше, для кого він існує: Адвент потрібен нам. Христос за самою своєю природою вже досконалий. А ми — ні! Таким чином, ми відкладаємо усе, аби приготуватися до Різдва, до Його приходу. Але як? Не дивно, що на питання, яким має бути приготування, не існує однієї універсальної відповіді.

Як батьки, ви знаєте свою дитину краще, ніж будь‑хто інший. Ви знаєте, хто буде в істериці від вимащених клеєм рук після майстрування роратних адвентових ліхтариків, а хто розквітне від того, що матиме можливість відвідати хворого. Ви знаєте, хто з них буде відмічати дні Адвенту в своєму календарі (календарях сестер і братів також), цупити шоколад, бездоганно пам’ятати, що час прикрашати ялинку. Як батьки, ви краще від усіх знаєте, що Бог зробив кожну дитину унікальним творінням, і Він кличе їх до себе різними способами.

У нашій перенасиченій медіа ресурсами соцкультурі легко ототожнити поняття «робити» і «бути». Пробачте за уже затерту до дірок метафору, але ми, батьки, маємо скерувати нашого внутрішнього шеф‑кухара касадильї і переконатися, що застосовуємо рівномірний підігрів завдяки Євангелією, однак так, аби «не переборщити» з вогнем та не перегріти і себе, й дітей. Маємо зосередитися на тому, щоби серця наших дітей танули від і для Христа, щоб вони стали людьми скромними, помічаючи свої недоліки, та сміливими настільки, щоби прагнути їх виправляти.

Коротше кажучи, батькам слід забути про той‑таки ідеальний Адвент, та зробити усе, аби цей Адвент наблизив нас до нашого ідеалу. Ми покликані не тільки до того, щоб зосередитися на всіх своїх постановах, але також на прагненнях наших дітей. А тоді (ну бо життя — не мед) маємо навчити наших дітей оцінювати власні потреби та прагнення стосовно Адвенту, аби згодом вони стали зрілими й активними християнами.

Звісно, весь цей процес досить виснажливий. До того ж, якщо додати ще й публічний аспект євангелізації за допомогою Фейсбука, Інстаграма чи «Pinterest», приходить ще більша спокуса «піддати жару» і ризикнути спалити усі ці кесадильї до вугілля.

Входячи в цьому році в період Адвенту, попросімо Святого Духа, аби Він показав спершу нам самим ті сфери життя, які потребують особливої уваги протягом цього часу приготування; а також допоміг нам допомогти виявити такі сфери у житті наших дітей. Передусім, не забуваймо молитися про порятунок від спокуси «додати вогню» задля отримання швидкого результату. Адже є місця й етапи у житті, де кулінарні навички та катихизм дуже тонко перетинаються: наприклад, у період Адвенту.

За матеріалами: Сatholic Еxchange

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: