У рамках проекту Підкомісії у справах літургійної музики «4 пісні на 4 тижні Адвенту» представляємо третю пісню «О Ісусе довгожданий» («Come, Thou Long-Expected Jesus»).
Хор із Ніжина виконує пісню «О Ісусе довгожданий» на мелодію «Stuttgart», Хрістіана Вітте
Виконання на мелодію «Cross of Jesus» Джона Стайнера. Виконує хор із Бердичева
А також пропонуємо послухати цю саму пісню у виконанні дитячого хору з Бердичева
Спів «О Ісусе довгожданий» («Come, Thou Long-Expected Jesus») згідно із задумом мав би репрезентувати англійський католицький адвентовий спів. Чому мав би? Бо виявляється, що попри те, що його виконують на католицьких Месах у Великобританії і в інших англомовних країнах під час Адвенту, він, якщо бути прискіпливим, не є ані католицьким, ані англійським, ані навіть в докладному розумінні цього слова адвентовим. Та й з мелодією не все так просто…
Тож давайте будемо розбиратися.
Текст пісні написав у 1744 р. Чарльз Уезлі (1707-1788), автор близько 6000 (словами: шести тисяч!) гімнів. Між іншим, саме його брат, Джон Уезлі, був засновником методизму. «Come, Thou Long-Expected Jesus», як іще близько 200 співів Чарльза Уезлі, і донині виконується у багатьох протестантських церквах, в тому числі у Англіканській, Євангелічно-Лютеранській, Методистській та Єпископальній, і вважається класикою протестантського гимну.
Так сталося, що ця пісня має багато мелодій. І – от парадокс! – жодна з них не була написана спеціально для цих слів, хіба що зовсім маловідома вебберівська (див. далі).
Хронологічно першою була так звана штутгартська мелодія («Stuttgart»), яку написав німецький композитор Хрістіан Фрідріх Вітте (1660-1717). Вона була створена для одного із гімнів німецької збірки «Psalmodia sacra» (1715 р.), тому власною для «Come, Thou Long-Expected Jesus» називати її некоректно.
Другу мелодію, яку називають «Hyfrydol» (з уельської – весела), Роуланд Прічард (1811-1887) взагалі написав в ранній юності … для дитячої пісеньки. Все життя пропрацювавши ткачем, по собі він залишив лише дитячий пісенник і цю мелодію, якій судилося стати безсмертною. Вона так сподобалася людям, що стала фактично народною, зараз на цю мелодію виконується більше десятка церковних протестантських гимнів. Улюбленою вона стала і для сучасної поп-культури, в інтернеті маса виконань «Come, Thou Long-Expected Jesus» саме на цю мелодію.
Третю мелодію написав Джон Стайнер (1840-1901), видатний британський композитор вікторіанського періоду, викладач і музикознавець. Щоправда, його мелодія теж була створена для іншого співу – «Cross of Jesus» з його найвідомішої ораторії «The Crucifixion» (1887). Цю мелодію умовно позначають «Cross of Jesus».
«Come, Thou Long-Expected Jesus» має ще кілька мелодій, менш відомих. Для тих, хто хоче прослухати їх усі, ось посилання:
«Stuttgart», Хрістіан Вітте:
«Cross of Jesus», Джон Стайнер
«Hyfrydol», Роуланд Прічард
«Jefferson»
«Webber», Вільям Ллойд Вебер
Повертаючись до мелодії, варто згадати ще один, дуже важливий, аспект.
Справа у тому, що реформаційні Церкви, попри те, що вони з усіх сил намагалися розірвати зв’язки з Католицькою Церквою, все-таки не могли будувати свою ідентичність на пустому місці. Volens nolens вони користувалися католицькою спадщиною, протестантська музика вийшла з того самого джерела, що й католицька – із григоріанського співу. І почасти можна сказати, що англіканці та лютерани краще зберегли традиції католицького хорального співу, ніж самі католики. А чого вартий внесок Баха у церковну органну музику!
Постреформати пішли далі – їхня музика повністю втратила літургійну складову, адже Мес, навіть у реформатському форматі, даруйте за тавтологію, у них немає. Це вже фактично мирська музика з релігійними і часто навіть псевдорелігійними текстами. Постреформатські тексти не зосереджені на Богові чи Його Об’явленні, вони сконцентровані радше на власних почуттях людини, на її сприйнятті того чи іншого явища, окрім того – в більшості з них абсолютно відсутня еклезіологічна складова. Тому при перекладі та виконанні протестантських пісень потрібно бути дуже обережним, адже далеко не всі вони, навіть старовинні, можуть використовуватися у Католицькій Церкві. На жаль, подібні тенденції зараз можна спостерігати і в багатьох власних, не запозичених, співах Католицької Церкви в Україні. В деяких католицьких країнах вони домінують цілковито і практично вбили літургійний спів.
Зважаючи на багатющу спадщину Католицької Церкви, взагалі можна поставити собі питання: хіба нам не достатньо свого репертуару?
Проте, як казав адвокат Патлен, повернемося до наших баранів. Так от, Церкви Реформації (Англіканська і Лютеранська) дотримуються стайнерової та штутгартської мелодій, вважаючи «Hyfrydol» мирською, легковажною і нелітургійною, а різні постреформаційні рухи, як-то методисти, п’ятидесятники, баптисти, полюбляють прічардівську. Тому обґрунтованим для католиків здається такий вибір: під час Меси – «Stuttgart» чи «Cross of Jesus», якщо концерт – то спокійно можна й «Hyfrydol».
Ще один нюанс нашого дослідження, який ми зачепили на самому початку: «О Ісусе довгожданий» в англомовних протестантських церквах виконують як у Адвент, так і на Різдво, тому цей спів не можна назвати у повному розумінні слова адвентовим співом.
Тепер ще одне важливе питання: чому Римсько-Католицька Церква в Англії використовує протестантські співи? Відповідь проста: вбивства і гоніння католиків англіканцями за часів Генріха VIII, який стратив серед інших святого Тому Мора, а потім дзеркальна відповідь католички Марії І Тюдор, в честь якої красномовно названо коктейль «Кривава Мері», м’яко кажучи, не сприяли існуванню Католицької Церкви на Островах. Тут було не до творчості…
Для підтвердження цієї тези і для ілюстрації подальшого розвитку подій наведемо цитату із «Католицької енциклопедії», видану в Нью-Йорку у 1912 р. (The Catholic Encyclopedia, Volume XIV. Published 1912. New York: Robert Appleton Company): «Внаслідок надзвичайно несприятливих умов протягом декількох сотень років англомовні католики створили деякі співи, але їх пересічний рівень був дуже низьким, допоки десь в середині минулого століття не була відкрита нова епоха такими релігійними поетами як Фабер і Ньюмен. На жаль, їхні тексти і до сьогодні рідко знаходять відповідне музичне оформлення […] Частково через брак відповідних і гідних гімнів англійською мовою, а частково через некомпетентність з боку тих, хто взяв на себе зобов’язання поповнити цю нестачу, смак народу був сформований тривіальними і поверхневими мелодіями – як правило, навіяними оперою, частково популярними мотивами і навіть застільними піснями, під музику яких підставлені сентиментальні і часто бездарні тексти. Проте останнім часом видано кілька збірок гимнів на рідній мові, що вказує на повернення до кращого в релігійній поезії і популярних літургійних співах, і ці збірки поступово входять до широкого вжитку».
Здається, що спостереження автора енциклопедичної статті, зроблені понад 100 років тому над англомовними католиками, актуальні й сьогодні, та й не лише для англомовних католиків…
Слова та ноти можна знайти на сайті Літургійні співи РКЦ.
фінансово.
Щиро дякуємо!
