Щоб ваші серця не обтяжувалися…

Роздуми над Словом Божим на суботу ХХХІV звичайного тижня, рік І

День, про який говорить Ісус, приходить зненацька — немов падає сітка, розставлена птахоловом. Аби пташки потрапили до сітки, там має бути приманка. Лукавий також дбає, щоб ми вхопили приманку й відволіклися від справжньої мети нашого життя.

В оригінальному тексті вжито дуже цікаве слово — ПАҐІС: западня, пастка, сітка. В Палатинській Антології (збірка грецької епіграматичної поезії різних періодів і на різні теми, складена в X ст. Константином Кефалою) це слово означає дерев’яну пастку і стосується Троянського коня.

“ Цим Троянським конем є стиль життя сьогоднішнього суспільства

Мабуть не потрібно зайвий раз нагадувати про Троянського коня, що виглядав як подарунок, а виявився схованкою ворога. Під час Троянської війни греки, вдаючи відступ, послали мешканцям Трої великого дерев’яного коня. Мешканці міста, незважаючи на докори і попередження Касандри та Лаокоона, втягнули його всередину. А коли вони солодко спали вночі, з подарованого коня вибралися воїни і відчинили міську браму для своєї армії. Отак Трою було здобуто і спалено…

Цим Троянським конем є стиль життя сьогоднішнього суспільства. Саме про цей стиль говорить Євангеліє: зважайте на самих себе, щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та життєвими клопотами. Втамування голоду і спраги дає почуття комфорту. Натомість постійна біганина й вирішування різних проблем справляє враження, що я  роблю щось дуже серйозне, не живу марно — дає відчуття сенсу. Людина настільки цього потребує, що коли клопоти раптом зникають, вона почувається ніяково: бо тоді вона мусить зустрітися сама з собою і усвідомити пустку життєвої біганини. Багато хто не витримує і починає шукати наступних «життєвих клопотів». Якщо не знаходить у власному житті — почне допомагати усім навколо… Одним словом, робить усе, щоб заглушити «голос порожнечі». Чимало літніх жіночок застрягають на перегляданні серіалів: отам турбот і клопотів тьма-тьмуща. Чоловіки — останнім часом це стало справжньою катастрофою суспільства — втікають у віртуальний світ ігор, бойовиків, де зможуть бодай якось забути про свою слабкість і життєву немічність. Крок за кроком ми все далі й далі затягуємо троянського коня до нашого міста. Тим часом найважливішим клопотом християнина є турбота про власне спасіння. Про це Слово Боже радить дбати з трепетом та острахом:

Отож, мої любі, як то ви завжди були слухняні, працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті, не тільки коли я присутній, але ще більше тепер, коли мене нема між вами (Флп 2, 12)…

Можна ризикнути (звісно, хто цього бажає) і провести один невеличкий експеримент. Порахуймо, скільки часу ми проводимо біля телевізора та в Інтернеті… і саме таку кількість часу в період Адвенту, який ось-ось настане, присвятімо читанню Божого Слова та молитві. Натомість той час, який ми протягом решти року присвячували Слову Божому й молитві, можна, відповідно, присвятити переглядові новин…

Світ належить відважним — ризикуймо!