Поради

Для інтроверта спілкування важливе. Але не балачки!

05 Січня 2018, 13:58 2029

Якщо ви гадаєте, ніби інтроверти ненавидять людей і люблять проводити час наодинці, тоді ви дуже помиляєтеся. Насправді проблема полягає в пустопорожніх розмовах, які часто змушують їх відмежовуватися від інших.

Рейчел Гіндер читає книжки, тому що це для неї життєво необхідно. Вона — книгоголік, а також працює у видавництві. У вільний час Рейчел пише книжкові огляди, а ще займається пошуком ідеального місця для читання: поки що їй не вдалося знайти достатньо тихої лавочки в парку чи достатньо великого горнятка для чаю. Але вона точно знає, що, незважаючи на риси інтроверта, їй подобається проводити час із людьми. Проблема полягає в тому, що вони частенько полюбляють пусті розмови, а це саме те, що Рейчел ненавидить, пише сайт Мізки

Тож у сьогоднішній статті йтиметься про інтровертів та їхнє ставлення до людей, і своїм баченням із вами ділиться Рейчел Гіндер.

Я люблю жартувати про те, як сильно я ненавиджу людей. Якщо ти інтроверт, це дуже легко робити. Стереотипи про інтровертів, які ненавидять людей, підкріплюються незліченною кількістю мемів у Фейсбуці та поп-культурою. Ви розумієте, про що я пишу, якщо бачили американський телесеріал «Дарія», де головна героїня у величезних окулярах і з книжкою в руках, або якщо чули цитату Чарльза Буковскі: «Я аж ніяк не ненавиджу людей, просто мені краще, коли поблизу їх немає».

Для існування таких мемів і цитат є певна причина. Вони смішні та зрозумілі всім, але також можуть служити захисним механізмом для тих, кому потрібне виправдання, за яке можна було би сховатись. Я можу легко сказати, що більшу частину вечірки я провела з котом господаря, тому що люди там не були навіть наполовину такими ж цікавими, як книжки у мене вдома. Однак важче визнати, що провадити з кимось пусті розмови може бути занадто страшно. Тому легше просто сказати, що я не люблю людей, а не те, що насправді мені не подобаються балачки ні про що.

Мабуть, кожен із нас був на такій вечірці, де всі люди ділились на маленькі групки і розмовляли про спорт, погоду або про те, що кузина організатора вечірки сходила до перукаря. Саме в такі моменти важливо з’ясувати, чи є в домі тваринка, з якою можна погратись, або хоча б великий вазон, за яким можна сховатись. Ще один варіант — налити собі чогось або перекусити, і це стає єдиною метою мого перебування на вечірці, тому що краще робити це, аніж гаяти час на ніщо.

Однак, незважаючи на зовнішні ознаки, я не ненавиджу людей. Я просто ненавиджу ці пусті розмови.

А проблема в тому, що тисячі інтровертів не сплять ночами. Тому що бути інтровертом не означає, що ніби хочеш весь час проводити на самоті. Але, на жаль, для того, щоб бачитися з людьми, з якими хочеться поділитись своїм внутрішнім світом, потрібно вийти з чотирьох стін і спілкуватися. 

Іноді потрібно почати з пустої розмови, щоби потім усе-таки дійти до обговорення життєвих цілей, творчості та існування Всесвіту.

 

Інколи інтроверту потрібно виходити в світ, щоб цінувати моменти, коли він вдома

Моє ставлення до спілкування з людьми таке ж саме, як і до інших аспектів життя, які в довгостроковій перспективі принесуть мені користь, але на цей момент не дуже приємні. Чи мені справді хочеться піти в спортзал, коли я можу просто залишитися вдома і подивитись телевізор? Ні. Чи хочеться мені салату на обід, якщо я можу з’їсти канапку? Ні. Чи справді мені хочеться йти на вечірку, якщо я можу лежати в ліжку з книжкою і горнятком чаю в руках? Ні. Але для того, щоб пожинати плоди, потрібно докладати зусиль.

Уся справа в балансі. Я б могла пригостити себе шматком шоколадного торта за всі ті дні, які провела в спортзалі минулого тижня, або ж провести суботу вдома, оскільки уже була на вечірці й покидала свою зону комфорту в п’ятницю.

Однак якщо ви залишаєтеся вдома в компанії книжки 10 вечорів поспіль, то це не буде для вас чимось особливим. Але якщо ви кудись ідете і очікуєте моменту, коли повернетеся додому, то сприйматимете це як солодку нагороду.

Я б ніколи не зустріла своїх найкращих друзів, якби сиділа постійно вдома. Ці стосунки вартували того, щоб вийти зі своєї зони комфорту й відчувати тривогу і страх. На жаль, не всі можуть таким похвалитися, тому що спілкування не завжди дає приємний результат. Іноді я покидаю вечірки з відчуттям виснаження і бажанням більше ніколи не виходити з дому.

Але буває й так, що я добре проводжу час. Однак все одно розумію, що ті розмови ні про що, імовірніше, не стануть початком дружби. Але я ставлюся до цього нормально, тому що знаю, що не кожна розмова чи вечірка повинні дати щось надзвичайно важливе.

 

Для інтроверта спілкування — це не просто спосіб згаяти час

Зважаючи на те, що я — інтроверт, мені постійно хочеться, щоби взаємодія з людьми полягала у встановленні глибоких зв’язків; але це не характерно для звичайної випадкової розмови. Іноді потрібно просто дочекатись того моменту, коли комусь захочеться поговорити про свої мрії та цілі. Неможливо знати, чим закінчиться розмова, якщо ви не спробуєте.

Я розумію, наскільки смішно звучить моя філософія спілкування для екстравертів. Для них спілкування — це кінцева мета. Мої друзі-екстраверти завжди шукають, чим би зайнятись на вихідних, під час відпустки чи навіть вечорами після роботи. Вони хочуть проводити час з іншими людьми через миттєве відчуття захвату, яке їм дарує спілкування. А для мене спроба поспілкуватися з кимось — довготермінова мета, над якою я ретельно працюю. Ось чому я не перевантажена розумово та емоційно.

Я не думаю постійно про те, куди піти і де провести час. Але я завжди сподіваюся на те, що потраплю на вечірку або ж зможу відвідати якусь подію, де зустріну нового друга, який теж готовий померти за горнятко кави під час розмови про життя, або когось, хто хоче поїхати на пляж, де можна лежати поруч і читати в цілковитій тиші.

Коли я з кимось спілкуюся, то роблю це не для того, щоб хоч якось згаяти час. У мене є безліч хобі, і не вистачає цілого дня, щоб насолодитися ними всіма. Але мені завжди цікаво познайомитися з людиною, з якою я зможу поділитися своїм світом.

Іноді страждання, які приносить спілкування, можуть вартувати того. Адже саме завдяки цьому ви зустрічаєте ту людину, з якою вам подобатиметься проводити час.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: