Погляд

Священику потрібне подружжя! А краще — кілька

05 Січня 2018, 17:35 4665

Священик, живучи без жінки й дітей, має бути фахівцем із питань подружжя та сім’ї?.. То ви маєте ними бути, дорогі християнські поружжя!

«Якби ви мали жінку і дітей, були би ближчі до життя». «Якби священики жили в подружжі, то знали би, якими справами люди клопочуться на щодень». «Мав би сім’ю священик — не ширяв би попід хмари…»

За свій ще недовгий целібат я вже наслухався цих і подібних порад. Причому зовсім не від людей з-поза Церкви, а від таких собі активних «ультракатоликів».

 

Навіщо потрібен целібат?

Я відповідаю: целібат — для того, щоби священик був більше у вашому розпорядженні. Одружене духовенство провадить зовсім інакший спосіб життя. Це, звісно, правда, хоча скидається на «технічне» пояснення. Трохи так, немовби целібат ми обирали собі «для зручності», для душпастирської справності… Але це не так. Спробуймо підійти інакше.

Целібат це щось інше, ніж відсутність сексу, дружини й дітей. Це відмова від виключних стосунків із будь-якою людиною, аби бути виключно для Нього. Бо все моє служіння, все, що я роблю як священик, випливає з цього буття з Ним і для Нього. Усе, що буде тільки з мене, а не з цього «сам-на-сам» із Ним, — буде для вас, мої дорогі парафіяни, просто отруйним.

Частину цієї моєї винятковості для нього становить брак подружжя. Не раз це болісно. Так само як для вас, любі одружені, частиною вашої вірності є відмова від усіх інших захоплень і закоханостей, які (всі знають) трапляються на життєвому шляху. Не раз це болісно, чи не так? Ось, це вже краще, ближче до правди і розуміння суті справи. Ось тільки це ще не відповідь на порушене питання.

 

Священик — фахівець з… усього?

Знаєте, що я на це кажу? Я на це кажу, що в самій постановці справи таким чином, як вона поставлена, криється принципова помилка. Священик має бути експертом з усього? Священик мусить на всьому розумітися? Звісно, що ми, священики, охоче на це ловимося. Ну бо як тут заперечити комусь, хто приходить і каже: «Ти такий розумний, такий мудрий, ти так усе знаєш, в усьому порадиш…» Складно не впійматися на такий гачок.

Але, по суті справи, це небезпечний для обох сторін міф, який уперто будують обидві сторони. Неправда! Священик не повинен бути фахівцем з усього! Це не його завдання — на всьому знатися.

Про це нагадав Бенедикт XVI ще десять років тому, у варшавській катедрі: «Вірні очікують від священиків тільки одного: аби вони були фахівцями у зустрічі людини з Богом. Не вимагається від священика, аби був експертом в економіці, будівництві чи політиці. Від нього очікують, що він буде експертом у галузі духовного життя».

Священик-целібатник, без жінки й дітей, зовсім не повинен бути фахівцем у темі подружжя чи сім’ї. То ви маєте ними бути, християнські подружжя! То вашого свідчення про життя вашої людської любові потребують ваші брати і сестри, і світ, і ми, священики. То ви маєте боротися за те, щоби знайти євангельський шлях для вашого подружжя і вашої сім’ї серед щоденних турбот і клопотів.

Я можу і маю обов’язок нагадувати вам Євангеліє. Але бідний буду я і бідні будете ви, якщо я почну вам говорити, як конкретно ви повинні виховувати своїх дітей, на яку маєте піти роботу, що маєте вирішувати. Мені не можна цього робити. І вам не можна цього очікувати. Священик — не гуру. Наші з вами шляхи до святості пролягають не раз близько один одного, однак кожен іде власним шляхом. Так і краще, і красивіше, і безпечніше.

 

Священик потребує подружжя

А так на полях, то я би зауважив, що кожному священику згодилось би подружжя. Священики потребують подружжя. Найкраще — одразу кількох, бо одне замучить. Не так давно я три дні був удома. Три дні — три вечори. Кожний проведений в іншого молодого подружжя. Як же це мені було потрібне!

Не для того, щоб мати приклади для амвону, не для того, щоб ознайомитися з сучасними проблемами молодих… щоби дихати з вами, вашою ще свіжою любов’ю. Щоби побачити ваш шлях — відмінний від мого — і захопитися, а через це з новим натхненням поглянути на мій. Аби на якусь мить бути гостем вашого дому, другом вашої сім’ї, бо ж дім і сім’ю я маю творити у своїй парафії. Тільки інакшим чином. Тому — так, я згоден. Священику час від часу насправді потрібне подружжя!

о.Міхал Любовіцкі, Aleteia

 

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: