Минає 80 років з «дня народження» Діда Мороза. Цей персонаж з’явився у зловісному 1937 році, в розпал сталінських репресій.
Його запровадили найбільші пропагандисти того часу. Сценарій святкування Нового року готували Сергій Міхалков, автор сталінського гімну СРСР та найпопулярніших дитячих книжок, і Лев Кассіль, так само один з провідних радянських дитячих письменників. У цій першій «методичці», яку поширили по всьому Радянському Союзу, з’явився вперше Дід Мороз разом із реабілітованою ялинкою, яка вже не називалася «різдвяною», ставши «новорічною». В Україні декомунізація відбулася досить успішно, радянські міфи продовжують розвіюватися, але цього персонажа вона не стосувалася. Чому? З цим питанням Радіо Свобода звернулося до співробітника Інституту національної пам’яті України Сергія Рябенка.
– Питання у тому, що цей персонаж справді вперше в Радянському Союзі офіційно з’явився в 1937 році, але для нього був використаний образ казкового персонажу, який існував ще задовго до Радянського Союзу. Просто він не був таким популярним. Чому це відбулося в 1937 році? Тому що ми пам’ятаємо, що 1937 рік – це період найбільших політичних репресій у Радянському Союзі, коли велася боротьба також і з Церквою, тому радянській владі конче було необхідно якимось чином усунути чи спробувати мінімізувати вплив Церкви, церковних традицій, пов’язаних зі святкуванням Різдва.
І тому от у 1935 році з’явилася теза, яку озвучив один із соратників Сталіна, Павло Постишев, про те, що потрібно організовувати святкування Нового року з новими радянськими традиціями. І тоді з’явився Дід Мороз. Тобто основна ідея, яка закладалася тоді, — спробувати витягнути з офіційної свідомості святого Миколая, який був пов’язаний з різдвяними релігійними традиціями.
Чому власне цей образ, цей персонаж залишився і після Радянського Союзу? Тому що очевидно, що якщо десь на початку цього персонажа ідеологічно ховалася саме суть його заміщення святого Миколая, то чим далі, тим менше можна було говорити, що цей персонаж, Дід Мороз, ніс на собі якесь ідеологічне навантаження і був уособленням «надто радянської» традиції.
Тому після 1991 року після розпаду Радянського Союзу, він сприймається просто як один із персонажів Нового року, один із таких казкових героїв, який просто асоціюється з новорічною традицією.
Зараз, коли після розпаду Радянського Союзу релігійні традиції почали поступово повертатися в наше суспільне життя, поступово займати якесь місце в ньому, певної популярності вже набуває і образ святого Миколая, пов’язаний із дещо іншою традицією, ніж Дід Мороз.
Поштова радянська марка 1990 року із зображенням Діда Мороза, приурочена до Нового року, 1991-го, після якого СРСР припинив своє існування
– Справді, святий Миколай уже починає потроху витісняти з української свідомості Діда Мороза. Більше українців святкують і очікують подарунків від святого Миколая, ніж від Діда Мороза. Але моє питання стосується іншого: чи варто нагадувати про те, в яких обставинах народився цей культ Діда Мороза і про те, як уміло діяла радянська пропаганда для того, щоб таким чином олюднити цей режим?
– Я думаю, що в будь-якому разі доречно і згадувати, і говорити про те, яким чином радянська пропаганда була сконструйована і як вона намагалася — а в деяких випадках і досягала тієї мети, яка перед нею ставилася, — саме для того, щоб зрозуміти, який механізм дії цієї пропаганди, яким чином вона впливала на суспільну свідомість і яким чином сталося так, що в певних випадках радянська пропаганда досягла-таки своєї мети.
Якщо говорити про 1937 рік, то можна, звісно, справді говорити і про появу Діда Мороза, і про ті обставини, в яких це відбулося, — власне для того, аби пам’ятати, що в 1937 році в Радянському Союзі був один із найвищих піків політичних репресій, і саме в цьому році найбільше людей стали жертвами цих репресій. Ці процеси достатньо пов’язані між собою, переплетені, і я думаю, що в будь-якому разі варто про це говорити: згадувати про політичні репресії, також і для того, щоб у майбутньому унеможливити в будь-який спосіб повторення того, що відбулося в 1937 році.
– Чи варто боротися з образом Діда Мороза, чи краще залишити це вже тій тенденції, яка зараз активно діє в Україні, коли нове покоління обирає традиційного для України святого Миколая?
– Я думаю, що в будь-якому разі не прерогатива якогось державного органу —боротися з якимось казковими персонажами. Ви абсолютно правильно сказали про те, що є молоде покоління, яке вже достатньо активне, мобільне, користується не тільки друкованими засобами масової інформації, телевізором, але є й активними інтернет-користувачами, і може дізнатися фактично будь-яку інформацію, якої потребує. І я думаю, що завдяки молодому поколінню цей процес ітиме і надалі. І своєрідне повернення святого Миколая на це місце, яке він мав би займати в суспільній свідомості, рано чи пізно й так відбудеться. А Дід Мороз залишиться таким собі ще одним казковим персонажем.
Марія Щур, Радіо Свобода
фінансово.
Щиро дякуємо!
