Свідчення

Як буває весело бути міністрантом

13 Січня 2018, 10:23 2086

У Церкві не бракує ні людей із гумором, ні гумористичних ситуацій. Причому вони стаються, з волі Божої, не вибірково, а з будь-ким, від Папи Римського по бабусю в лавках. Одна з церковних «професійних» гумористичних тем — це міністранти.

Серед плодів діяння Святого Духа є радість. А міністранти володіють особливим умінням про неї нагадувати. Дивлячись на їхні старання, часом дуже складно не почати «славити Бога сміхом».

 

Небезпечний одяг

Як відомо, міністранти найчастіше ходять у комжах чи альбах. Колись комжі шилося зі шматків фіранок. У нашому храмі був один такий товариш, дуже високий як на свій вік. Перед часом різкого підліткового виростання він дістав саме таке, певною мірою мереживне, вбрання. І, на жаль, не бажав його змінити, через що вірні на недільних Месах не раз мали перед очима картинку височенького чоловіка у такій собі «міні-спідничці», зробленій з фіранки.

Однак не тільки закоротке літургійне вбрання буває небезпечним. Пам’ятаю, як я мимохіть сміявся зі старшого колеги, лектора. Він, ідучи по храму, перечепився об задовгу альбу і полетів уперед, нагадуючи постаттю Бетмена.

За кілька тижнів і я сам надягнув трохи задовгу комжу. На тій Месі я «збирав тацю». Повернувшись до пресвітерію, поставив кошичок із грошима на стілець. Потім став навколішки, аби в потрібний момент «подзвонити на Піднесення». Однак комжа зачепилася за кошик, і всі гроші, дзвонячи монетами, полетіли на підлогу.

Що цікаво — чимало вірян на цей звук стали навколішки, вважаючи, що я вже дзвоню…

Іншу подібну ситуацію я мав під час благословення лекторів. Колега позичив мені на цю урочистість довгу альбу. Саме завдяки їй у моїй пам’яті відбилася ситуація, коли, встаючи з колін, я наступив черевиком на край альби, після чого полетів на підлогу з криком «о рани!!!»

 

Важливі функції

Міністранти відзначаються тим, що дуже швидко стараються домогтися досконалості у виконанні своїх обов’язків. Особливо ж коли має прийти єпископ! Ті, що відповідають за окаджування, опиняються в особливій ситуації. Вони, наприклад, часто стоять обік високого духовенства.

Пам’ятаю, як одного разу міністрант аж так старанно окаджував Його Преосвященство архиєпископа, що майже вцілив йому кадильницею в лоба. Пастиря урятував рефлекс особистого церемоніймейстера, який в останню секунду відтягнув ієрарха назад, рятуючи його ніс від цілком серйозного удару.

Інший знайомий дуже емоційно підходив до відповідального завдання — способу розпалювати вогонь для кадильниці. На жаль, він вирішив роздмухувати вуглинки у малій сакристії, з якої, на превелике занепокоєння вірних, дуже швидко стали виходити у храм клуби диму…

 

Сміх крізь сльози

Міністранти під час богослужіння мають бути серйозними. Цей принцип найвищою мірою стосується похорону, під час якого їхнє завдання — супроводити священика у літургійних чинах.

Сам я за два десятки років буття міністрантом лише раз служив міністрантом на похороні. Мені тоді ще не було й шістнадцяти, і пам’ятаю, як сильно я боявся, що побачу труп. Вочевидь колеги мені нарозповідали, що я можу побачити, коли віко труни буде відчинене…

Коли закінчилося урочисте служіння в каплиці (я в принципі поняття не мав, що я там роблю), ми пішли жалобною процесією в бік місця поховання. Я весь час відчував чимало напруження від думок про цю ситуацію, але йшов і йшов із хрестом уперед, аж зрештою… зорієнтувався, що прощальний спів лунає десь далеко і з іншого боку.

Виявилося, що я добрих кількадесят метрів ішов собі сам, урочисто несучи хрест. Коли до мене дійшло, я вхопив хреста під пахву і найшвидше, як умів, побіг до священика, за хвилину ставши біля нього, спітнілий і задиханий.

Хтозна, може, хоч та якусь мить хтось заплаканий усміхнувся, поглянувши на червоного, як рак, переляканого хлопчину-міністранта?…

Переклад CREDO за: Aleteia

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: