Молитовник

Хресна Дорога слухняного серця

16 Лютого 2018, 19:30 5596
Pieta

«Ось іду — в сувої книги написано про мене, Боже».

Вступ

Послух Богові, який зобов’язує всіх охрещених, робить нас милими в Його очах. Миряни в Церкві не мають настоятеля, якому були би зобов’язані послух, як монахи; однак вони мають Господа, якого треба слухатися, і Його Слово.

Бути слухняним означає «слухати з увагою» або ж «виконувати послух». Зразком такого послуху для нас є Ісус Христос, возлюблений Син Божий. Останнє слово Спасителя — «Сповнилося» — означає, що було виконано волю Бога. Ісус своїм власним прикладом навчає нас послуху, а Його Серце, пробите на хресті з любові до нас, слухняне аж до смерті.

І. Суд над Людиною

Поживою є те, що дає сили жити. Ісус навчає, що послух волі Отця має становити поживу нашого серця і сенс нашого життя. Без послуху немає зростання у духовному житті. Послух, навіть оплачений висміюванням, опльовуванням, погордою — приводить до повної зрілості людини і помножує її гідність.

Я сам від себе нічого не чиню. Як чую, так чиню, а суд мій справедливий, бо я не шукаю власної волі, але волі Того, хто мене послав.

ІІ. Знак послуху

Насамперед із послуху Отцеві Ісус підкорився тим, хто був при владі за Його земного життя. На першому місці з тих, кого Він слухався, були Марія і Йосип. А тепер Він бере хрест на свої рамена, щоби виконати до кінця свою місію — спасти світ. Бере хрест слабкості світу і наших слабкостей, аби нести його на Голгофу.

Ось іду — в сувої книги написано про мене, аби сповнити волю твою, Боже.

ІІІ. Перше падіння

Ні один, хто хоче стати послідовником Ісуса, слухняного аж до кінця, не вільний від помилок і занедбань. Однак він виконує працю над собою, а, керований натхненнями Святого Духа, розвиває отримані від Бога таланти. Ставати таким, як Божественний Учитель, це невпинно шукати Його волі у щоденних обставинах життя. Виконувати завдання, що випливають із покликання, та покірно служити потребуючим — ось що допомагає зростати у благодаті Божій, попри зовнішні труднощі.

Однак не моя, а Твоя воля нехай буде.

IV. Материнська любов

У послухові ми шукаємо своєї відданості Господу, приносячи в жертву свою свободу. На сторінках Євангелія бачимо приклад послуху Пресвятої Діви Марії, яка сама себе називає слугинею Господньою. Так Вона показує, що виконує тільки Божу волю. Марія, Мати Прекрасної Любові, супроводжує люблячим і слухняним серцем свого Сина під час усього Його земного життя. Вона з Ним також під час Його дороги на хрест.

Мати Його вірно зберігала всі ці слова у серці своїм.

V. Киринеянин

Послух, який завжди закладає підкорення і зречення, не означає браку свободи чи зрілості. Людина незріла дивиться на дійсність егоцентрично, зосереджуючись на своїх невпорядкованих почуттях і помилках. Симон із Киринеї був здивований, опинившись віч-на-віч із Христом. Він не знав, що ця зустріч, по‑людськи випадкова, вже назавжди змінить його життя.

Така бо воля Того, хто мене послав, аби нічого з того, що Він мені дав, я не втратив.

VI. Вероніка

Послух також гарантує правильне формування характеру і спокій душі. Це плоди жертви й посвячення своєї волі на служіння більшому благу, що добре розуміла Вероніка. Попри тлум, вона зуміла пробитися до стражденного Ісуса, аби принести Йому хвилинне полегшення у болях. І отримала відбиток на хустині Його істинного Обличчя.

Хто виконує Його заповіді, перебуває в Бозі, а Бог у ньому.

VII. Друге падіння

Людина відчуває Божу волю стосовно себе. Чує якесь внутрішнє покликання, імператив, який вимагає конкретних змін: порвати з минулим, покинути працю чи діяльність, яка викликає неспокій сумління. Людина не готова сказати «Так», побоюється, бо не знає, куди це може її привести. Вона відчуває страх перед тим, що незнане. А попри це, чинить наступні кроки на шляху свого життя, не спиняється.

Отче, якщо це можливо, віддали від мене цю чашу! Однак не як я хочу, але як Ти.

VIII. Заплакані жінки

Дух послуху допомагає прожити складні ситуації, з якими стикаємося на шляху нашого покликання, як із жінками на шляху Ісуса, коли Він іде на Голгофу. Бог повчає нас словами, а інколи — через події. Ми бачимо, що попри наші зусилля та молитви у житті існують тяжкі ситуації, що викликають страждання. Однак тільки після нашого «так» ці страждання втрачають свою силу неспокою.

Моя пожива — чинити волю Того, хто мене послав, і діло Його виконати.

ІХ. Третє падіння

Послух Богові щоразу вимагає справжнього і щирого навернення. Воно становить конкретний акт або тривалий процес свідомого рішення порвати з гріхом і навернутися до Бога в поставі довіри. Це основна умова початку і продовження духовного розвитку. Як внутрішній акт, навернення назовні виражається через покутні вчинки, життя молитвою та практиками християнської любові.

Я з неба зійшов не для того, щоб мені служили, але щоби служити.

Х. Оголення

Послух, який впускає в життя правду, визволяє від пересудів світу, його принципів і звичаїв. Він робить вільним від надмірної турботи про людську думку, від рахування з тим, що скажуть інші. Послух визволяє нас від сумнівів, вагань, неспокою. Завдяки цій внутрішній оголеності в нас зростає свобода, а наша жертва стає угодною Богові, плоди ж її — користі й для нас самих.

Я завжди чиню те, що Йому до вподоби.

ХІ. Розп’яття

Нас не повинно дивувати, що, ставши покірними, ми стикаємося з хрестом. Послух любові Божій вимагає зречення себе самих у глибині нашої волі. Ісус, однак, допомагає нам і полегшує цей шлях, якщо тільки ми покірні. Покора дозволяє нам вдивлятися в Обличчя стражденного Ісуса, яке сповнене доброти, любові та лагідності, а не тільки болю. Він — сила свого народу.

Отче… не те, що я хочу, але те, що Ти.

ХІІ. Смерть

Мірою і критерієм послуху Богові є страждання. Ісус випиває свою чашу до дна, аби ми пізнали велич Його любові та гидотність гріха. Він хотів, щоб ми були великодушними у самопожертві, в умертвленнях, у служінні іншим. Через хрест Христа звершується наше спасіння, а страждання світу набирає сенсу. Аби бути слухняним Богу, роблячи Його думки та волю нашими, треба нам щоразу потроху вмирати.

Вірному аж до смерті Він дасть вінець життя.

ХІІІ. П’єта

Мати, задивлена в Ісуса, схиляє над Ним голову. Вона сумна, задумана… Страждання робить так, що в глибині душі ми залишаємося самотніми, навіть тоді, коли нас оточує натовп або група друзів. Момент, коли Мати й Син — разом, але на землі — востаннє. Якщо станемо близько біля Марії, то швидше навчимося бути слухняними. Вона уважно слухала те, чого прагнув Бог, зберігала Його слова в серці, роздумувала над тим, чого не розуміла і не знала. А потім віддала себе повністю на виконання волі Божої.

Ось я слугиня Господня, нехай зо мною станеться за твоїм словом.

XIV. Гробниця

Тіло Ісуса покладене до гробу, світ занурився у темряву. Натомість Бог чуває: жодна ситуація в нашому житті не байдужа Йому. Щомиті Він очікує від нас відповіді, яка служить Його славі й нашому особистому щастю. Ми щасливі, коли слухняно виконуємо те, чого Бог від нас прагне. Хоч інколи це коштує багатьох зусиль.

А хоча був Сином, навчився послуху через те, що витерпів, і ставши досконалим, спричинився до вічного спасіння всіх, які Йому слухняні.

Закінчення

Послух волі Божій, вчинення жертви зі своєї свободи та егоїзму провадять нас до свободи дітей Божих. Воля Бога виражається через заповіді, через Церкву, через події, а також через людей, яким ми присягали послух. Той, хто слухняний, не тільки пасивно кимось проваджений. Він ввіряє себе довірливо, усім своїм життям, у руки Бога Всевишнього, Всеблагого і Всемогутнього:

«Забери, Господи, і прийми всю свободу мою, пам’ять і розум мій, і всю мою волю. Все, що я маю і посідаю. Ти мені все це дав, Тобі я це віддаю, Господи. Все твоє, розпоряджайся ним повністю за своєю волею. Дай мені тільки любов до Тебе і благодать, і цього мені вистачить. Амінь» (св. Ігнатій Лойола, Духовні вправи, 234).

о. Лешек Смоліньскі, wiara.pl  

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: