Смерть є фактом, спадком і пам’яттю. На цьому наголосив Папа Франциск під час проповіді в каплиці Дому св.Марти у Ватикані в четвер, 1 лютого 2018 року.
«Ми не є ні вічними, ні тимчасовими: ми — чоловіки та жінки, що прямують у часі, який починається і який закінчується», — підкреслив проповідник, черпаючи думки для цих роздумів з біблійного уривка з першої книги Царів. У читанні того дня розповідалося про смерть царя Давида. В цьому контексті Святіший Отець запросив усіх молитись і просити благодаті, щоб не бути заручниками теперішнього, замкненими у собі самих.
Говорячи про смерть як про факт, Єпископ Рима зазначив, що він стосується кожної людини: когось зачіпає швидше, а когось — пізніше, але, без сумніву, — всіх. Існує, однак, спокуса вважати себе власниками часу та блукати в лабіринті егоїзму, не бачачи перед собою майбутнього. Шлях земної мандрівки людини закінчується смертю. А Церква завжди заохочує задумуватись над цим феноменом нашого життя.
Повторювати собі, що «я не власник часу» — це добра практика, яка допомагає звільнитись від прив’язаності до тимчасовості та від погляду на життя як на ланцюг різних життєвих моментів, що не мають сенсу. Кожен із нас прямує життєвою дорогою і повинен дивитись вперед. При цьому слід пам’ятати, що смерть є також нашою спадщиною — не матеріальною, але спадщиною свідчення. Тому потрібно запитувати себе самих: «Який спадок я залишу, якщо Господь сьогодні покличе мене із цього життя? Який спадок свідчення я залишу по собі?»
А на завершення Папа Франциск наголосив, що смерть є також пам’яттю. Тобто слід пам’ятати одну річ: якби я мав скоро померти, що мені хотілось би сьогодні ще зробити? Ця думка освітлює наш шлях, адже допомагає крізь призму смерті зробити рішення, які необхідно зробити уже сьогодні.
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
