В суботу, 3 лютого 2018 р., кардинал Анджело Амато, префект Конгрегації в справах святих, очолив в італійському місті Віджевано беатифікаційні урочистості.
Під час цієї Меси був проголошений блаженним мучеником Терезіо Олівеллі, італійський мирянин, убитий з ненависті до віри 17 січня 1945 року в нацистському концтаборі. (Фото: Avvenire)
За спротив нацистській ідеології та поширення цінностей християнського гуманізму, таких як милосердя, прощення й справедливість, Терезіо був заарештований і пройшов через кілька концтаборів, де дав свідчення милосердної любові. Помер від зазнаних тортур на 30‑му році життя.
Ісус називав апостолів Якова та Йоана «синами грому» через їхній запальний характер. Вони стали досконалим прикладом для Терезіо, який народився 7 січня 1916 року в місцевості Белладжіо, провінція Комо на півночі Італії. Він часто жартував, що був охрещений у храмі святого Якова, а тому також мусів бути «сином грому». Він був таким в усьому, чим займався: у навчанні, праці, волонтерстві — аж до рішення вступити до війська, бо не зміг миритися з тим, що під мобілізацію підпадають лише найбідніші.
Спершу він симпатизував ідеям фашизму, аж доки не збагнув, що ця система не може побудувати суспільство, згідне з Євангелієм, про яке він мріяв. Аби зміцнити свою віру, Терезіо вступив до Католицької Акції, а беручи участь у діяльності Товариства святого Вікентія, виробив стиль життя, позначений великодушністю.
Як офіцер альпійських стрілків, Терезіо Олівеллі брав участь у радянській кампанії, де надавав духовну підтримку вмираючим. Повернувшись до Італії, він остаточно й рішуче відмежувався від режиму та всіма силами протидіяв фашистській ідеології.
У період нацистської окупації Італії Олівеллі вступив до «Ломбардського католицького спротиву». Це об’єднання виконувало не бойові, а формаційні завдання, дбаючи про ширення моральних цінностей, пронизаних християнською любов’ю. Засобом для цього став підпільний часопис «Повстанець», у якому висвітлювалася програма будування цивілізації любові, що протиставлялася ненависті, пропагованій нацистами. Як наслідок, 27 квітня 1944 року Олівеллі був заарештований.
Після кількох етапів Терезіо Олівеллі опинився у концтаборі Герсбрук у Баварії. Там він, зокрема, підтримував блаженного Одоардо Фокеріні. Від постійних побоїв, яких він зазнавав через свою християнську позицію, наприкінці грудня юнак був покритий ранами і знеможений. В останній день року він прикрив собою від побиття молодого в’язня з України, й від отриманих тоді побоїв уже не вихворівся. Через два тижні, 17 січня 1945 року, його серце перестало битися. Його тіло скинули до інших, які призначалися до спалення у крематорії.
«Терезіо Олівеллі, як і блаженний Одоардо Фокеріні, блаженний П’єрджорджо Фрассаті й численні інші, показує, що не лише священики та богопосвячені особи є святими. Хрещення — це двері, які вводять нас до Божого життя, до безмежних любові й милосердя». Це сказав кардинал Анджело Амато напередодні беатифікації в інтерв’ю для «VaticanNews», розповівши також про любов Олівеллі як плід його віри:
«Під час війни на російському фронті, чи під час ув’язнення в концтаборах, вражала справжність його віри — простої, переконаної та виявлюваної словами й насамперед ділами: він підбадьорював, підтримував, утішав. Молився та заохочував молитися. Під час болісного відступу з Росії солдати знаходили в нього прийняття та релігійне підбадьорення. Труднощі не похитнули, але навпаки, зміцнили дух його віри. Він любив Бога, Церкву та Папу, любив інших людей тією євангельською любов’ю, якої нас навчив Ісус: любити ближнього як самого себе. Милосердна любов була основою його життя. Він мав безмежне серце, наділене незрівнянними добротою та великодушністю. Ті, хто пережили концтабори, кажуть: законом табору було, що кожен думає сам за себе. Лише Терезіо, як стверджує один свідок, був стовідсотковим альтруїстом».
Голова адміністрації провінції Лекко та мер м.Малграте Флавіо Полано очолив делегацію Лекко, яка взяла участь у церемонії беатифікації Терезіо Олівеллі. На свято прибули представники найрізноманітніших місцевих рухів, груп та об’єднань. Був там і о.Лючо Ґальбіаті, настоятель парафії Цариці Гір (Реджіна деї Монті) у Віджевано.
За матеріалами: Радіо Ватикану, Lecco Online
фінансово.
Щиро дякуємо!
