Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 6 лютого
Перехід від смерті до життя проходить через мого ближнього, через моє ставлення до людей, які мене оточують. Яким же має бути мій внесок у покращення життя моїх ближніх, аби здійснити той перехід до життя, щоб воно постійно перебувало у мені? І ми також повинні за братів душі класти.
Ці слова звучать як вирок моєму життю. Я, звісно, не проти допомагати ближнім і навіть час від часу щось жертвую; але це здається занадто високою планкою, яку неможливо взяти. Якось безкомпромісно Ісус каже у своєму Слові, занадто ідеалістично, занадто жертовно. Я не можу, я не зможу, це алегорія, Ісус не зовсім те мав на увазі. Але це і є наш Бог: так, Він такий, занадто безкомпромісний, занадто жертовний, занадто люблячий. Але Він мене не змушує, Він завжди додає своє: Якщо хочеш. А вибір залишає мені.
А чи справді я хочу бути жертовним, чи хочу я покласти свою душу за людей, чи справді я хочу йти за Ісусом тоді, коли мені це не подобається, невигідно, незручно? Чи, може, я іду за Ним вибірково? Крок вперед, два назад. Чи, може, я думаю, що іду за Христом? Яке насправді є моє ставлення до ближніх? Чи, може, моя любов до людей є тільки на рівні слів та язика?
Я погоджуюся зі словами Христа, що ближніх потрібно любити, допомагати, жертвувати щось, але мені постійно бракує на це часу, я забуваю, у мене купа інших справ — наприклад, якесь надважливе служіння в Церкві чи недороблений ремонт удома, чи майбутня купівля автомобіля і мало що ще.
Де я в цьому Слові? Яким є моє серце? Що мені потрібно змінити у моїй поставі, у моєму серці, у моєму світогляді, у моєму розкладі часу? Чим ще я можу довести, що люблю Христа, як не любов’ю до ближніх? Може, моє серце мене постійно в чомусь обвинувачує, може у попередніх гріхах чи невиповнених даних Богу обіцянках?
Не любімо словом ані язиком – лише ділом і правдою. Це найкращий рецепт заспокоєння свого сумління та здобуття глибокого внутрішнього миру. Адже що ми зробимо ближнім, те саме ми зробимо Христу. Бог більший, ніж наше серце, і Він усе знає.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або гаманець WebMoney: WMU U597761928561.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
