У віці понад 103 роки помер у Софії Добри Добрєв — жебрак-благодійник, який жертвував зібрані гроші на храми в Болгарії.
Він жив дуже скромно і значну частину свого тривалого життя провів перед входом до національного болгарського собору св.Олександра Невського у Софії. Саме там світ дізнався про незвичайного жебрака, який усі зібрані пожертви переказував як цьому храму, так і на інші церкви та монастирі, не забуваючи при цьому також інших убогих жебраків.
Добрєв, якого називали «добрим дядечком», а потім, з огляду на дедалі більш похилий вік, — «Дядо», тобто «дідусь», народився в невеликому селі поблизу Софії, Байлово, з яким був пов’язаний до кінця життя навіть тоді, коли їздив до столиці. Його батько загинув на фронті під час Першої світової війни, мама виховувала його сама. Він мав свою сім’ю, четверо дітей, із яких вижили двоє. Під час авіаційних нальотів на Софію в роки Другої світової одна з бомб вибухнула недалеко від нього, через що він майже повністю втратив слух. Пізніше слух частково повернувся, але Добрєв залишився значною мірою неповносправним із цього погляду.
Коли Добрєв овдовів і залишився сам, почав жебрати при вході до найбільшого болгарського собору, а інколи також перед іншими столичними храмами. Всі зібрані таким чином гроші він призначав на потреби згаданого кафедрального собору Олександра Невського, але також на церкву Кирила і Мефодія у своєму селі, та на інші храми. Досить швидко цей непересічний спосіб життя дістав визнання людей не лише у столиці, а й по всій Болгарії, навіть поза її межами, що здобуло Добрєву неабияку популярність і симпатії людей. Йому не тільки давали гроші, але часто просили про благословення та молитву.
Загалом Добри Добрєв зібрав і подарував понад 80 тисяч левів (близько 40 тисяч євро) згаданій церкві у Байлово, монастирю в Елешніці біля Софії, храму в Калофері й іншим. 2009 року він пожертвував соборові Олександра Невського 35 тисяч левів, і це найбільша пожертва, яку цей храм будь-коли отримував від приватної особи.
Дядо Добрєв мешкав на церковній території храму святих Кирила і Мефодія у Байлово, звідки щодня добирався 20 км до столиці. Його постать, популярна також у соцмережах, увічнена на графіті на стіні одного з 10-поверхових будинків Софії.
Неочікувана слава, яку Добрєв завоював по всій країні, була для нього дуже обтяжливою, оскільки він провадив дуже строгий, навіть аскетичний спосіб життя і уникав розголосу. 2013 року столична прес-агенція Sofia News Agency визнала його Людиною року, обґрунтовуючи це так: «Ще є місце на милосердя і добрі діла». Безкорислива і альтруїстична постава Дядо Добрєва була особливо популярна в державі, де корупція є загальним явищем і має глибокі корені.
Добри Добрєв помер у Креміковцах поблизу Софії, звідки його тіло перевезли до Байлово і там у місцевій церкві виставили для останніх почестей; там у четвер 15 лютого 2018 року відбувся і його похорон.
Чимало тих, хто знав «доброго дідуся», вважають, що він має бути канонізований.
За матеріалами: Niedziela
фінансово.
Щиро дякуємо!
