Зараз, коли Церква переживає час Великого Посту, ми пропонуємо зупинитися над триптихом флорентійського художника Доменіко ді Мікеліно «Страсті Христові», задуматися над його глибоким сенсом та символікою.
А ця символіка пов’язана, серед іншого, з домініканцями — Орденом Проповідників.
Як і про більшість митців періоду Кватроченто, по Доменіко ді Мікеліно відомо відносно небагато. У ті часи особистість митця найчастіше залишалася в тіні його творів, які були покликані прославляти не так майстерність живописця, як велич Бога — велич, яка, попри всю парадоксальність цього для земного світу, проявилась також і в Хресних муках та смерті Христа.
Названий ім’ям учителя
Доменіко ді Мікеліно (Доменіко ді Франческо) народився у Флоренції 1417 року. Все життя провів у своєму рідному місті. Там серед величних храмів і палаців, краса яких слугувала невичерпним джерелом натхнення для багатьох митців, визрівало і його покликання художника. Хто були батьки Доменіко, його життєпис не повідомляє. Але відомо, що одного з його перших учителів, різьбяра по слоновій кістці, звали Мікеліно ді Бернадетто, і від нього Доменіко ді Франческо узяв собі ім’я.
Серед мистецтвознавців немає згідної думки щодо того, чи був Доменіко ді Мікеліно учнем Фра Беато Анджеліко, але багато що в його стилі вказує на безумовний вплив великого художника-домініканця на становлення живописної техніки Мікеліно.
Крім того, про такий факт у житті Доменіко ді Мікеліно згадує Вазарі у своєму «Життєписі» брата Джованні да Ф’єзола: «Учнями брата Джованні були також Джентіле да Фабіано і Доменіко ді Мікеліно; останній написав на дереві образ для вівтаря св.Зиновія у церкві св.Аполлінарія у Флоренції, та багато інших картин».
Першою задокументованою роботою Мікеліно стала процесійна хоругва для лікарні св.Інокентія. Замовлення на неї він отримав між 1440 і 1446 роками. На ній зображена Діва Марія, яка своїм плащем окриває дітей. 1500 року ця картина, що зберігалася у галереї лікарні, була переписана аж до тієї міри, що її початковий вигляд виявився майже втраченим під новими шарами темпери.
1442 року Доменіко ді Мікеліно обрали у Compagnia di San Luca — гільдію художників та мініатюристів, а 26 жовтня 1444 року він приєднався до Arte dei Medici e degli Speziali — однієї з семи крупних флорентійських гільдій декоративно-прикладного мистецтва.
Між 1449 і 1454 роками написав серію фресок для каплиці св.Леонарда у храмі Санта Марія Претола. 1459 року Доменіко ді Мікеліно на замовлення флорентійського живописця Лоренцо Пуччі розписав процесійну хоругву для братства св.Франциска в Кортоні. Козімо Медичі 1463 року доручив йому намалювати вівтарний образ для церкви св.Джироламо у Вольтеррі.
У ці роки Мікеліно поглиблював знання про мистецтво італійського живописця Філіппо Ліппі, який справив свій вплив на стиль його живопису. Це проявилось особливо в одухотворених образах Мадонни, які створював Мікеліно.
Найвідоміша робота пензля Доменіко ді Мікеліно — фреска «Данте і три Царства» у флорентійському соборі, написана 1465 року. Робота над цією фрескою тривала п’ять місяців. Фреска умовно поділена на три частини: Пекло, Чистилище і Рай. Данте перебуває в центрі, у червоному вбранні; на його голові лавровий вінок, у лівиці він тримає том «Божественної комедії», промені з книжки падають на місто, в якому легко впізнати Флоренцію. Правицею Данте вказує на ходу грішників, які йдуть униз через дев’ять кіл Пекла. За самим Данте, у центрі, стоїть гора з сімома рівнями Чистилища, на ній — Адам і Єва, які представляють земний Рай. Над ними сонце, місяць і сім планет символізують Рай небесний. Ця фреска виражає велику пошану, якою флорентійці оточували свого поета Данте Аліг’єрі після його смерті.
Того ж 1465 року Мікеліні одружився з Марсилією, сестрою мініатюриста Доменіко ді Гвідо; в них народилися двоє синів.
Останні роботи Мікеліно датовані 1484 роком: два зображення св.Луки для хоругви гільдії Arte dei Giudici e dei Notai.
Доменіко ді Мікеліно помер у квітні 1491 року. Похований у церкві св.Амвросія у Флоренції.
Триптих про Страсті
Звернімося тепер до триптиха «Страсті Христові», що був написаний у 40-ві роки XV століття. Зараз він перебуває у Музеї образотворчого мистецтва в Шамбері (Франція). Той, хто добре знайомий з мистецтвом Фра Беато Анджеліко, побачить безумовну подібність центральної панелі цього триптиха з фрескою Фра Беато «Роздуми над Страстями Христовими», що була створена для монастиря св.Марка у Флоренції.
Нічого дивного в цьому немає, оскільки за часів раннього Ренесансу художники часто запозичували один в одного сюжети і технічні прийоми, особливо коли йшлося про учня і вчителя. Доменіко ді Мікеліно запозичив у свого великого наставника чимало елементів, які включив у свій триптих: загальну композицію, темне тло, зображення символів Страстей Господніх.
Як і на фресці Беато Анджеліко, у центрі картини Доменіко ді Мікеліно зображений Ісус, який стоїть у могилі. Його голова схилена, руки безсило опущені,з серця, пробитого списом, тече кров. Перед могилою сидять занурені в глибоку скорботу Пречиста Діва і апостол Йоан. Їхні пози та жести виражають страждання та біль від втрати близької людини.
За Ісусом на пагорбі височить хрест, оточений знаряддями Страстей. Схематичність зображень дозволяє на одній картині розгорнути всю історію Страстей Господніх через символи, що оповідають про різні події останніх годин земного життя Ісуса перед Його хресною смертю. Меч св.Петра на вусі слуги первосвященика, умивання рук Понтія Пилата, поцілунок Юди, висміювання Христа, зречення св.Петра поруч із вогнем багаття, біля якого на колоні можна побачити ледве помітного півня; кидання жереба про одяг Христа — всі ці події зображені з допомогою символів, які відображають кожний з етапів Страстей і побуджує до споглядання нашого Відкуплення.
На хресті можна побачити батоги, що висять на цвяхах, якими були пробиті руки Ісуса. Під хрестом — спис, яким було пробите серце Христа, і губка з оцтом, піднесена до вуст Спасителя у мить Його смертної агонії. Ліворуч зображена драбина, піднімаючись якою, знімали тіло померлого з хреста, і саван, яким покрили Його тіло. Праворуч — колона для бичування. Темне тло, що надає картині лаконічності й суворості, ще більше посилює драматизм того, що відбувається, і водночас символізує темряву, в яку все занурилося в мить смерті Спасителя.
Не менш цікаві бічні панелі триптиха. На лівій можна побачити зустріч Пресвятої Діви з Єлизаветою, а на правій — зустріч святих Франциска і Домініка.
Бічні панелі увінчані невеликими медальйонами, що зображають сцену Благовіщення: архангел Гавриїл та Діва Марія навколішках. Цікаво, що жести Богородиці, яка зустрічається з Єлизаветою, і Франциска з Домініком — повністю ідентичні. Доменіко ді Мікеліно проводить дивовижну паралель між цими двома зустрічами. Він порівнює євангельську подію, що змінила історію світу, з зустріччю двох великих святих, що переобразили історію Церкви. Зустріч Чистоти й Мудрості, зустріч Бідності й Істини — різних шляхів служіння Богові, які об’єднані благодаттю і приносять добрі плоди.
Сестра Маргарита-Йоанна OPs
фінансово.
Щиро дякуємо!
