Роздуми над Божим Словом на урочистість св. Йосифа
Йосиф опинився перед вирішенням певної дилеми, коли Пресвята Діва Марія розповіла йому про те, що Вона носить під серцем Сина Божого. З одного боку, він не хотів порушувати закон Мойсея (Лев 20,10); з іншого боку, він хотів бути до Марії милосердним, тому вирішив Її відпустити. Саме після цього рішення втручається у справу Господь Бог: «Ангел Господній з’явився йому уві сні й мовив: Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в Ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить сина, і ти даси йому ім’я Ісус, бо Він спасе народ свій від гріхів їхніх. Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній».
Напевно Йосифові не було просто прийняти таке рішення — відпустити свою наречену: з одного боку, він Її любив, з іншого — до кінця не розумів, що сталося. Подумаймо, як швидко спадають нам на думку найгірші речі, коли ми бачимо, що ситуація складається не так, як ми планували! Ми легко можемо втратити внутрішній спокій, легко починаємо засуджувати інших людей, аби лише себе зробити невинуватими. Йосиф не хотів порушувати закону Мойсея, але він при цьому не хотів осуджувати іншу людину. І його праведність не обмежилась лише виконанням тієї частини закону Мойсея, яка стосувалася його; але його праведність гідна наслідування, оскільки він не засудив свою наречену, хоч і не розумів, що відбулося.
Наслідуймо Мовчазного Святого, як його часом називають, бо в Євангелії немає записаного жодного його слова. Наслідуймо в його мовчанні, коли хочеться осудити іншу людину. Наслідуймо його в бажанні бути праведним і вирішити тяжку ситуацію нашого життя так, щоби зберегти чистоту сумління, навіть коли ніхто нас не бачить. І тоді Господь обов’язково пошле нам свого Ангела, щоб він показав нам дорогу, якою маємо йти далі.