Роздуми над Словом Божим на четвер V тижня Великого Посту
Коли Ісус знову називає себе сокровенним іменем Божим: «Істинно, істинно кажу вам: перше, ніж був Авраам, Я є», — юдеї хапають каміння. Адже Ісус, називаючи себе Богом, на їхню думку, чинить гріх богохульства. Справді, існує три можливості, якщо людина називає себе Богом. Перша, яку наводять спочатку юдеї, це бути людиною психічно хворою. Друга — бути свідомим богохульником, відтак чинити дуже тяжкий гріх. А третя — ця людина справді є Бог.
Юдеї зразу відмовляються від третьої можливості: цього не може бути, бо цього не може бути — і крапка. Але, коли так міркують, то просто позбавляють Ісуса Христа, нашого Господа, презумпції невинуватості. Як то кажуть: не за те вовка б’ють, що він сірий, а за те, що овечку з’їв.
Справді, Бог може стати людиною: це не заперечує, а підтверджує всемогутність Божу. Проте ця правда суперечить певному уявленню юдеїв: Бог настільки таємничий і незрозумілий, такий святий, аж неможливо навіть і думати, ніби Він може стати смертною людиною. І тут відбувається зустріч Істинної Боголюдини з хибним образом Бога, згідно з яким Бог нізащо не може прийняти людську природу.
Ми можемо зробити в нашій духовності подібну помилку, якщо будемо витворювати власний образ Бога, допасований до наших звичок і піднесених почуттів. Створений таким чином образ Бога буде ідолом, який опанує наше серце і не дозволить зустрітися з обличчям істинного Бога. Щоб цього не сталося, ми повинні постійно співвідносити наше «розуміння» Бога з тим, чого навчає Святе Письмо і Церква.
фінансово.
Щиро дякуємо!
