Погляд

Якого священика потребують жінки?

08 Березня 2018, 16:14 4399

Повага до жінки, виявлена як у жестах, так і в словах, зроджується з чистого серця священика, який прийняв свою чоловічість, і завдяки цьому вміє прийняти жіночність. Він не сприймає жінку як загрозу, не захищається перед нею, оскільки внутрішньо інтегрований.

Чи насправді жінки сьогодні потребують якогось спеціального «виду» священиків? Особливого ставлення, спеціального підходу? Ствердна відповідь можлива, якщо усвідомимо, що об’явлення та представлення люблячої присутності Бога щодо людини (яке є головним завданням священика, також і щодо жінок) завжди здійснюється в конкретиці людського життя. А конкретика ця, також і у випадку жінок, вже інша, ніж була 50, 30 чи й навіть 10 років тому. Сьогодні жінки набагато більшою мірою, ніж раніше, самі вирішують про своє життя та його стиль. Це рішення повинно містити в собі також і рішення щодо віри, яка стає плодом не так традиції, як особистих шукань. Віра як така потребує зміцнення, опертя та вкоріненості в Церкві. Оскільки сум’яття стосовно основоположних справ сьогодні є загальним і не оминає жінок, то особливо важливою стає роль свідків віри, й насамперед священиків. Уже через саме їхнє покликання вони мають завдання особливим чином вказувати на Христа, який діє у Церкві.

Відповідаючи на питання про риси священика, важливі  для сучасних жінок, можна, однак, впасти у пастку. Навіть у дві. Першою є переконання, що вділена відповідь буде репрезентативною для всіх жінок. Це неможливо, оскільки жінки різняться між собою: віком, освітою, станом і місцем проживання, але також і ступенем близькості з Богом, що має суттєвий вплив на сприйняття ними священика. Другою пасткою може бути спокуса створення образу ідеального священика — ідеального щодо жінки. Такий ідеальний священик, близький родич телевізійного отця Матеуша (Популярний у Польщі детективний серіал про священика. — Прим. пер.), привабливого, спортивного, що й Месу відслужить, і сповідь вислухає, а як буде треба, то й грабіжника упіймає і злочинця роззброїть, — усе ж таки неправдивий, а перелічення його рис провадить тільки до моралізаторства.

Тож я просто викладу трохи спостережень, з досвіду свого та моїх знайомих жінок.

 

Повага священика до жінки

Коли, готуючись написати цей текст, я поставила винесене у заголовок питання кільканадцятьом жінкам різного життєвого стану, то першою отриманою відповіддю було: «Це хтось, хто поважає мене як жінку». Для сьогоднішніх жінок однією з головних рис священика є вміння виявляти до них повагу! Вона ж виражається у різних площинах. Першою є площина суто зовнішня: аби священик просто був добре вихований. Про те, наскільки це важливо, у книжці «Бескидські реколекції» написала жінка, яка згадувала візит о. Кароля Войтили до їхнього дому: «Він познайомився з моєю мамою, якій, вітаючи, поцілував руку давнім і таким значущим жестом, що ним у нашій, ще не знищеній, культурі чоловік виражав свою повагу до жіночності. Вигляд священика, який цілує жінці руку, навіть якщо це така поважна жінка, як мати родини й бабця, був незвичним явищем, і моя мама з тієї миті й аж до самої смерті була доглибинно переконана у незвичайності цього священика, що, зрештою, висловила потім у пророчому передбаченні його долі».

Цілувати жінці руку — це вже відійшло у минуле, але залишилась ціла гама жестів, що виражають повагу до «прекрасної статі»: пропускати поперед себе у дверях, допомогти нести багаж тощо. Такою зовнішньою ознака ґречності є також і спосіб звертання до жінок. На жаль, не раз трапляється нині, що священик звертається до жінок, також і старшого віку, на «ти». Ця постава відгонить патерналізмом і почуттям вищості, і якщо це ще бодай якось зрозуміло у таїнстві примирення (хоча завжди залишається питання, чи це правильно), то у щоденних контактах це геть неприйнятне.

Друга площина, у якій реалізується повага священика до жінки, виходить поза сферу суто зовнішніх проявів. Трапляється, на жаль, що на присутність жінки, особливо ж привабливої, священики реагують розповіданням нібито невинних жартів, але з еротичним підтекстом. Тоді як такі жартики або примовка у стилі «добра проповідь має бути як міні-спідниця» не так розважають, як багато що говорять про того, хто так каже. Вони просто розкривають невпорядкованість у сексуальній сфері мовця. Схоже трапляється з випитуванням подробиць сексуального характеру на сповідях. Вочевидь потрібно розрізняти нездорову цікавість від морального обов’язку сповідника. Нині чимало гріхів не вважаються гріхами, ставши ледь не чеснотами. Вчення Церкви відкидається, а ще більше його не знають, отож певні запитання обов’язкові. Однак якщо каяниця сама не порушує певних справ, то ніщо не виправдовує «докопування», на яке можна відповідати хіба що «так» чи «ні», або занадто конкретного випитування.

 

Священик — тато і брат

Зріла мужність священика проявляється у двох видах його близьких — правильних і чистих — стосунків із жінками. Першим є ставлення батьківства. Воно доречне особливо у ставленні священика до молодих дівчат, які часто (і навіть самі про це не здогадуючись) розпачливо шукають батька. Поширений нині серед молодих синдром браку батька чинить так, що дівчина неспроможна зберігати належну дистанцію до чоловіків: вона надмірно зближується з ними або занадто їх уникає, і в обох випадках часто провокує. Не раз дівчата й жінки так поводяться і стосовно священиків, перед якими постає завдання: по-перше, розшифрувати таку поведінку й побачити величезний дефіцит почуттів, нерідко й справжню трагедію, що за цим стоїть; а по-друге, виробити належний спосіб реагування. Це реагування повинно бути вільне від будь-яких двозначних слів та жестів, оскільки вони напевно зашкодять і дівчині, й священикові. Гарно про це каже відомий студентський душпастир о. Ян Гура ОР: «Дівчат довкола мене крутиться чимало, але в мені настало переображення: збудження — у зворушення, пози кавалера й півня — у послугу батьківства у вірі. Агресія збудження затушувалася зворушенням батьківства. Батьківство є великою гарантією чоловічості й людяності. Якщо я люблю тих дівчат як власних дітей, то я мислю глобально, стратегічно, прагну їхнього блага до кінця».

Роль священика-батька — то не тільки допомога молодій жінці на психологічній площині, але й відкриття скерованої до неї особисто любові Бога-Отця, допомога її духовному народженню. Це теж нелегкий процес, оскільки брак земного батька (не тільки його реальна відсутність, а й брак його близькості в житті дитини) не сприяє відкриттю любові Отця Небесного. Позиція священика, який особисто відкрив цю любов і з неї черпає сили до життя, також і для стосунків із жінками, має величезне значення у формуванні духовної постаті жінки. І не тільки молодої. Також і для зрілих жінок батьківське ставлення — а не згадане вище патерналістське — стає дуже важливим. Воно народжує для життя духовного і чинить сплив на все життя жінки.

Другим видом глибокого зв’язку священика з жінкою є братерство. Інколи воно виростає на ґрунті батьківського стосунку, інколи з’являється незалежно. Це communio personarum, особовий зв’язок, який прагне істинного блага іншої людини і «любить» її покликання; приязнь, вільна від будь-яких проявів нечистоти, глибоко вкорінена в Богові, а часто ще й підтримувана спільною працею. Як зв’язок батьківства, так і зв’язок братерства є дарами Бога, і цей другий, може, навіть більшою мірою — принаймні, у нинішньому світі, в якому стосунки чоловіка й жінки насичують еротизмом майже з колиски, —  викликає ще більше подиву та недовіри.

«Як зв’язок батьківства, так і зв’язок братерства є дарами Бога, і цей другий, може, навіть більшою мірою — принаймні, у нинішньому світі, в якому стосунки чоловіка й жінки насичують еротизмом майже з колиски, —  викликає ще більше подиву та недовіри.»

 

Служитель благодаті й духовний провідник

Чимало жінок відповіли на поставлене питання просто, не аналізуючи: «Щоби священик був насправді священиком». У цьому «бутті насправді священиком» міститься насамперед добре, гідне, належне звершення ним таїнств, особливо ж таїнства примирення та Євхаристії. Якщо йдеться про таїнство примирення, то надзвичайно важливо уважно вислухати, прийняти з любов’ю жінку, яка визнає свої гріхи. Це особливо стосується ситуації, коли вона почувається розгубленою. Перша зустріч Ванди Пултавської і Кароля Войтили відбулася саме у сповідальниці. «Цей священик, такий уважний, такий вслуханий у те, що я казала, а також у те, чого я не вміла висловити, і його реакція… Насамперед мене сповнив подив, змішаний із недовірою: невже справді є хтось, хто так реагує? Хтось, хто функції священика виконує саме так, як у Євангелії, — готовий іти не п’ять, а скільки там кроків, — і йому не байдуже, що стане з каяником, із тією душею, що йому довірилася? Не сталося нічого надзвичайного, але спосіб підходу, тон і зміст того, що він казав, був таким влучанням у те, про що мені йшлося! І я одразу була впевнена: повернуся до цього священика, бо він розуміє».

У тому, як священик сприймає своє священство, найлегше, мабуть, упевнитися, беручи участь у Євхаристії, яку він служить. Я певна, що особливо жінки — вочевидь, більше розвинені духовно, — одразу ж відрізняють священика, для якого Меса є найважливішим у житті, від того, який її просто «відправляє». Той перший уже самим своїм звертанням у напрямку Євхаристійного Ісуса спроможний надати правильного напрямку тим, хто до нього приходить. А воля розпізнати напрямок, відкрити особистий шлях до Бога у деяких жінках напрочуд сильна. То вони висловлюють глибоке прагнення, аби священик, окрім того що виконує священицькі функції, був духовним провідником — не «експертом у галузі економіки, будівництва чи політики», а «фахівцем у зустрічі людини з Богом», як сказав Бенедикт XVI у варшавській архикатедрі, під час свого паломництва до Польщі. Ці слова відповідають прагненню багатьох жінок, які хочуть, щоби священик навчив їх молитви. То правда, що по храмах відбуваються численні молебні, але чимало жінок, які беруть у них участь, прагнуть навчитися молитви внутрішньої, прагнуть зустрічі з Богом Живим. Варто поставити собі питання, наскільки наші парафії є живими спільнотами, що провадять — і не тільки жінок — до цієї головної в людському житті зустрічі, а не тільки є установою, яка хоч і пов’язана з найважливішими справами в людському житті, та по суті мало чим відрізняється від будь-якої іншої установи.

 

Отож якого священика сьогодні потребують жінки? Вище викладені роздуми можна підсумувати одним реченням: такого, який добре знає і цінує свою священицьку автентичність, яка складається також і з його автентичності чоловіка, мужчини як батька і брата. Це той, хто любить своє священство і спроможний поєднати його зі своєю людською природою. А це відбувається через Христа і любов до Нього: то Він дає сили зберігати целібат і давати свідчення. Про це говорив Папа Бенедикт XVI під час своєї подорожі до Польщі: «Насправді зрілість почуттів досягається, коли серце пригортається до Бога. Христос потребує священиків, які будуть зрілими, мужніми, спроможними практикувати духовне батьківство».

Наразі жінок у Церкві не бракує. Однак те, чи прийдуть вони до неї завтра, і чи з’являться у ній виховані ними сини та доньки, значною мірою вирішує сьогоднішня позиція священиків.

 

Люцина Слуп, deon.pl
Фото ілюстративне, зображена Хресна Дорога у Шаргороді,  CREDO

 

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: