Історія свята Божого Милосердя

У першу неділю після Великодня Католицька Церква святкує день Божого Милосердя, встановлений Йоаном Павлом ІІ.

Культ Божого Милосердя пов’язаний з об’явленнями черниці згромадження Божої Матері Милосердя, Фаустині Ковальській. Їй у 1935 році об’явився Ісус, заохочуючи проголошувати послання про Боже Милосердя для всього світу. 17‑го серпня 2002 року, під час паломництва до Польщі, Йоан Павло II ввірив увесь світ Божому Милосердю і освятив санктуарій у Кракові-Лаґєвніках.

П’ять способів випросити спасіння

У світі налічуються мільйони прихильників Божого Милосердя. У квітні 1993 року Йоан Павло ІІ беатифікував с. Фаустину Ковальську та оголосив про її свято, а 30 квітня 2000 року відбулася  її урочиста канонізація.

«Я — любов і саме милосердя», — так сказав про себе Ісус, попросивши Сестру Фаустину оголосити це послання всьому світові. Ісус вказав с. Фаустині п’ять способів, якими люди можуть випросити спасіння для себе і всього світу: Коронка до Божого Милосердя; молитва перед образом Ісуса Милосердного з написом «Ісусе, довіряю Тобі»; молитва в годину агонії Христа на хресті, яку називають Годиною Милосердя (15.00);  Свята Милосердя та поширення культу Божого Милосердя молитвою, словом і ділом.

Ікони Божого Милосердя

Культ Божого Милосердя став розвиватися незабаром після смерті сестри Фаустини, особливо в роки Другої світової війни. Польські солдати поширили послання Божого Милосердя по всьому світу. Завдяки полякам з армії Андерса, сформованої 1941 року в СРСР, культ Милосердя досяг Ірану, Палестини, Лівану, Єгипту, а звідти — Італії. Велику роль у поширенні культу за кордоном відіграв маріанин, отець Юзеф Яжембовський, який під час окупації втік із Вільнюса і вивіз меморандум про богослужіння до Божого Милосердя, написаний отцем Міхалом Сопочком. Він майже чудесним чином дістався Сполучених Штатів Америки, подорожуючи Сибіром і Японією. Ще під час війни з’явилися тексти новенни, Коронки та літанії до Божого Милосердя німецькою, литовською, французькою, італійською та англійською мовами.

У 1943 році краківський духівник с. Фаустини отець Юзеф Андраш, єзуїт, освятив образ, написаний Адольфом Хилою за видіннями Сестри Фаустини, і пожертвував його монастирській каплиці як подяку за збереження своєї родини під час війни. Цей же отець Андраш започаткував урочисте богослужіння на честь Божого Милосердя. Каплиця, яка раніше служила сестрам та їхнім вихованкам, стала місцем публічного культу.

Вже наступного року отець Андраш освятив другий образ Милосердного Ісуса, пензля Адольфа Хили, відповідний розмірам ніші бічного вівтаря. Зображення дуже швидко прославилося благодатями.

Початки культу Божого Милосердя

Культ Божого Милосердя має дуже багате і бурхливе минуле. В 1959-1979 роках навіть було запроваджено його обмеження. З 1946 року до справи долучилися польські єпископи. 1948 року до Святого Престолу скерували звернення, щоби встановити свято Божого Милосердя згідно зі вказівками, які отримала Сестра Фаустина (Щоденник, 49, 8, 130). 27‑го лютого 1948 року по Ватиканському Радіо відбулася трансляція передачі про Сестру Фаустину та її місію. Наприкінці 1950-х років, за словами М. Віновської, авторки біографії сестри Фаустини, постать апостолки Божого Милосердя була знана по всій Європі, в обох Америках, Австралії, у багатьох країнах Азії та Африки. Образок Милосердного Ісуса з підписом «Ісусе, довіряю Тобі» був виданий аж 60‑ма мовами. У Польщі вже існувало багато осередків, де вшановували Боже Милосердя.

Тимчасова заборона

За такого динамічного розвитку культу великою несподіванкою стала нотифікація Конгрегації Священної Канцелярії від 6 березня 1959 року, яка вносила чіткі обмеження щодо богослужінь у формах, запропонованих Сестрою Фаустиною. Сумніви були пов’язані не так із самим культом, як із деякими порушеннями в його формах. Із храмів було усунуто образи Божого Милосердя, припинилися відповідні богослужіння. Єдиним місцем, де за згодою церковної влади образ Милосердного Ісуса залишився на головному вівтарі, був храм у Долині Божого Милосердя поблизу Ясної Гури. Тут культ тривав надалі й навіть розвивався.

Благання про Боже Милосердя для світу набирало розмаху. Те, що поклоніння йому розвивалося, стало викликом для душпастирів. Постав Центр вивчення Божого Милосердя. Бо Церква стояла перед необхідністю теологічного поглиблення поняття Божого Милосердя і того, яка форма поклоніння насправді правильна. Необхідно було очистити цей культ від помилкових нашарувань, які виникли через занадто поверхове і неправильне прочитання змісту об’явлень Сестрі Фаустині.

З 1966 року в Центрі відбувалися симпозіуми, у яких брали участь догматики, літургісти, біблісти, як духовенство, так і миряни. Розглядалися теми теології Божественного Милосердя, апостольства як відповіді людини на заклик Милосердного Бога і взаємозалежностей, які існують між Божим Милосердям і спасінням та вічним життям. Координатором усієї справи був кардинал Стефан Вишинський, Примас Польщі, а від імені Комісії католицького вчення Конференції єпископату Польщі — кардинал Кароль Войтила.

У той же час культ Божого Милосердя не згасав. Обмеження Конгрегації Священної Канцелярії вплинуло на справу напрочуд позитивно. Культ Божого Милосердя дозрів, поглибився і розвинувся, приносячи спасенні плоди. Залишити питання культу «розсудливому визнанню» польських єпископів виявилося великою мудрістю. Пастирі з турботою і любов’ю прислухалися до ритму релігійного життя віруючих. У дусі пастирської любові підтримували те, що вважали проявом справжнього християнського благочестя. Під їхньою опікою відбувалися богослужіння в храмах Кракова, Варшави, Лодзі, Познані, Гданська, Вроцлава, Ченстохови, Білостока та в багатьох інших місцях. До Святого Престолу постійно надходили прохання про офіційне і повне визнання культу. Все це посприяло тому, що в квітні 1978 року Конгрегація віровчення оприлюднила нову нотифікацію. У відповідь на численні запитання, особливо з Польщі — чи заборона 1959 року й надалі актуальна, — Конгрегація, «враховуючи обставини, що глибоко змінилися, і думку польських єпископів», заявила, що заборони і обмеження 1959 року скасовано.

Енцикліка про милосердя

Подальший розвиток подій, пов’язаних із затвердженням культу, відбувався дуже швидко. Також на це вплинула енцикліка «Dives in Misericordia» («Бог, багатий милосердям») про Боже Милосердя, яку в 1980 році видав папа Йоан Павло II. Важливим етапом у розвитку культу була беатифікація 18 квітня 1993 року Сестри Фаустини. Це завершило беатифікаційний процес, розпочатий 1968 року. Сім років по тому, 30 квітня 2000 року, блаженна сестра Фаустина Ковальська була канонізована. 5‑го травня того ж року Конгрегація Богослужіння і дисципліни Таїнств видала декрет про встановлення свята Божого Милосердя.

У Польщі культ Божого Милосердя та діяльність осередків милосердя ще більше поширився після 1981 року, коли було опубліковано перше критичне дослідження «Щоденника». У середині 1980-х років не було жодної дієцезії, яка б не мала парафії Божого Милосердя!

Краків-Лаґєвніки

Кожен рік понад мільйон паломників із Польщі та країн усіх континентів приїжджають до санктуарію Божого Милосердя в Кракові-Лаґєвніках. Найбільше людей прибуває в першу неділю після Великодня, тобто в саме свято Божого Милосердя, яке з 2000 року відзначає вся Католицька Церква.

17 серпня 2002 р. Йоан Павло ІІ у Кракові-Лаґєвніках освятив храм, присвячений Божому Милосердю, і встановив там всесвітній санктуарій Божого Милосердя. Також Йоан Павло ІІ ввірив світ Божому Милосердю.

До Лаґєвніків надходять десятки тисяч листів з усього світу з проханнями і подяками. Багато з них містять свідчення про отримані благодаті: зцілення, сімейні примирення, звільнення від алкоголізму або з секти, навернення.

Культ, започаткований об’явленнями св. Сестрі Фаустині, дуже поширений у Південній Америці та Африці, на Філіппінах, в Кореї та Новій Зеландії. В Австралії діє братство Божого Милосердя, яке об’єднує понад 5000 осіб із 14 країн. Дуже динамічний душпастирський і видавничий осередок існує в канадській спільноті у Вердені: її члени піклуються про морально загублених людей.

Шанувальники Божого Милосердя об’єдналися в дві організації: Товариство апостолів Божественного милосердя «Faustinum», яке налічує кілька тисяч осіб із понад 40 країн, та багатомільйонний Апостольський рух Божого Милосердя.

Поширенням послання Божого Милосердя особливо займається згромадження Божої Матері Милосердя, до якого належала сестра Фаустина, і сестри Ісуса Милосердного — згромадження, яке заснував духовний керівник Сестри Фаустини, Слуга Божий отець Міхал Сопочко.

Вірний Бог і невірна людина

Вже в Старому Завіті Бог розкриває себе як милосердний. Милосердя — це атрибут Бога, який проявляється дуже виразно, коли, незважаючи на невірність представників Вибраного народу, Він залишається вірним завіту, що уклав із ними. Коли в момент об’явлення на Синаї люди зробили золотого тельця, Бог не запалав гнівом проти язичників, але представився Мойсею як «Бог милосердний і ласкавий, нескорий на гнів, многомилостивий і вірний» (Вих 34, 6). Вся історія Старого Завіту представляє народ, який хоча і залишає Бога, зраджує Його, грішить, — переживає турботу Бога, що демонструє  йому милосердя. У мові пророків і в псалмах Боже милосердя показує силу любові, яка більша за гріх, за найбільшу невірність народу. Милосердний Бог постійно виходить назустріч людям, даючи їм шанс покаятися і навернутися. Він також безупинно показує свою готовність прощати.

У Новому Завіті милосердя стає розпізнавальним знаком Месії. Його діла милосердя дають достатню відповідь на запитання учнів Йоана Хрестителя: чи Ти той, хто повинен прийти? (див Лк 7, 19) Під час своєї місії Ісус свідчить про Боже милосердя, «проповідуючи Євангеліє Царства» (Мт 4, 23), прощаючи гріхи (Мт 9, 2) і «вигоюючи всяку хворобу і всяку недугу в народі» (Мт 4, 23).

Ставлення милосердного Бога до грішної людини було показане Христом у притчі про блудного сина. Папа Йоан Павло II вказує, що ця притча «глибоко висловлює дійсність навернення. Це найконкретніший вислів акту любові й наявності милосердя в людському світі». Святіший Отець підкреслює, що «істинне і належне милосердя полягає не в самому лише погляді, може, навіть дуже проникливому та співчутливому, що звертається на матеріальне зло. Милосердя виявляється у своєму істинному й належному вигляді тоді, коли воно оцінює добро, сприяє йому і добуває його з усіх тих видів зла, які існують у світі і в людині. Якщо так його розуміти, — підкреслює Папа, — то милосердя становить основний зміст Христової Благовісті й установчу силу Його післанництва» («Dives in misericordia», 6).

Вершина об’явлення Божого милосердя — це Пасхальна таємниця, тобто страждання, смерть і воскресіння Христа. В усій історії спасіння «Хрест — це найбільше наближення Бога до людини і до того, що людина — особливо у важкі і болючі моменти — називає своєю долею» (там само, 13). Людина, пригнічена горем, а часто і власним гріхом та його нищівними наслідками, схильна думати, що вона іграшка в руках Бога, тоді як Бог, щоби врятувати людину, не завагався віддати свого Сина, аби той через хрест здобув спасіння. Милосердя. «Досконалість нескінченного Бога також нескінченна», — пише Святіший Отець, додаючи, що невичерпна також готовність Бога приймати блудних синів, які повертаються. Обмежити її може тільки спротив людини, брак доброї волі, готовності до навернення або покути.

Милосердя і справедливість

Йоан Павло ІІ звертав увагу на те, що дуже часто людські наміри замість того, аби забезпечити справедливість, стають викривленими, заперечують її. Христос дорікав своїм слухачам за позицію «око за око, зуб за зуб». У молитві, яку дав своїм учням, Він вмістив знаменні слова: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Однієї лише справедливості замало, — навчав Папа, — вона має бути вдосконалена милосердям. Чи це означає, що милосердя суперечить справедливості?

Як зрозуміти слова Ісуса, звернені до Петра, що треба пробачати «сімдесят разів по сім», тобто всім і щоразу? «Вимога такого великодушно прощення, — пояснює Йоан Павло II, — не заперечує об’єктивних вимог справедливості. В правильному розумінні, справедливість у певному сенсі становить мету пробачення. В жодному місці євангельського послання ані пробачення, ані милосердя як його джерело не означають поблажливості щодо зла, щодо кривди чи щодо зневаги. У будь-якому разі, виправлення цього зла, кривди, компенсація за зневагу, тощо, становить умову прощення» («Dives in misericordia», 14).

Заклик до милосердя

«Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя», — каже Христос у Нагірній проповіді. Людина покликана наслідувати досконалість Бога. «Вдивляючись у Нього, — сказав папа Йоан Павло ІІ під час канонізації Сестри Фаустини, — єднаючись із Його батьківським серцем, ми здатні дивитися на братів новими очима: з безкорисливістю й солідарністю, великодушністю і пробаченням. Це все милосердя», — наголосив він.

17 серпня 2002 року Йоан Павло ІІ ввірив увесь світ Божому Милосердю і освятив санктуарій у Кракові-Лаґєвніках. «Дозволь усім жителям землі пізнати Твоє милосердя, щоби в Тобі, Триєдиний Боже, ми завжди знаходили джерело надії», — молився Папа і просив Бога зцілити людські слабкості й подолати все зло. Говорячи про драми сучасного світу, він підкреслив: «Нам треба милосердя, щоби всяка несправедливість у світі зникла в світлі істини».

«Будьте свідками Божого милосердя»,— закликав своїх співвітчизників Йоан Павло ІІ наступного дня під час беатифікаційної Святої Меси на Краківських Блонях у неділю, 18 серпня. Папа закликав поляків керуватися новою «уявою милосердя» в служінні найбільш нужденним. Він ствердив, що вона повинна стати основою душпастирської програми Церкви в сучасній Польщі.

Пам’ять та ідентичність: Милосердя на сьогодні

У своїй останній книжці «Пам’ять та ідентичність» Йоан Павло ІІ присвятив Божому Милосердю окремий розділ під назвою «Таємниця милосердя». Папа пояснює, що він хотів популяризувати досвід сестри Фаустини, тому що він належить до скарбниці Вселенської Церкви. «Якщо я згадую тут сестру Фаустину, — пише Святіший Отець, — і започаткований нею культ милосердного Христа, то також тому, що вона належить до нашого часу. Вона жила в перші десятиліття ХХ століття і померла перед Другою світовою війною. І саме в цей час їй була об’явлена таємниця Божого милосердя […] Для тих, хто пережив Другу світову війну, слова, написані в Щоденнику святої Фаустини, будуть особливим Євангелієм Божого милосердя, написаного в перспективі ХХ ст. Люди цього століття зрозуміли це послання».

Надзвичайний Ювілей Милосердя

8 грудня 2015 р. Папа Франциск відкрив Святий рік милосердя, який відзначався у всій Католицькій Церкві. «Надзвичайний Святий рік — це дар благодаті. Він буде роком, у якому ми повинні зростати в переконанні про милосердя і ставити його вище суду в кожному випадку, суд Божий завжди буде відбуватися в світлі Його милосердя», — сказав Папа в своїй проповіді з цієї нагоди.

Однією з центральних подій Надзвичайного Ювілею Милосердя був Всесвітній день молоді, який відбувся в липні 2016 року в Кракові під гаслом: «Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя».