Протягом восьми днів наша паломницька родина, під опікою парафії святих Кирила і Методія (Івано-Франківськ-Крихівці, УГКЦ) перебувала на Святій Землі.
Це 58 чоловік під духовним супроводом о. Йосафата Бойка, ВС, двох священиків-помічників о. Бориса Гобира та о. Івана Репели і двох сестер-монахинь. Цього року відбулося вже шосте парафіяльне паломництво до Святої Землі — як зазвичай, у місяці березні, в часі Великого Посту.
Щороку я відкриваю для себе щось нове — і маю мрію, щоб кожен мій парафіянин і кожен українець могли там побувати, серцем «доторкнутися» до тих місць, де воплотився, народився, зростав, проповідував, перетерпів страждання і смерть, а також і воскрес наш Господь Ісус Христос. Паломництво — один із дієвих засобів, які допомагають християнину утвердитися у вірі та глибше пізнати Ісуса Христа через особисте пізнання місць, ідучи Його святими слідами. Митрополит Андрей Шептицький у 1906 році ініціював таке паломництво до Святої Землі і в його групі було 500 паломників, а Патріарх Йосиф Сліпий ходив цими стежками у 1934 році і написав книжку «Паломництво до Святої Землі».
1.Що таке паломництво?
Паломництво, або проща, – це шлях, мандрівка, дорога до святих місць, пов’язаних із життям Ісуса Христа, з Богородицею чи святими. Тих, хто звершує паломництво, називають прочанами або паломниками, і ця назва походить від лат. слова «palma». Колись бо вірні, які йшли відвідати Єрусалим і, зокрема, Гріб Господній, брали на пам’ятку пальмову гілку.
Вшановування місць, пов’язаних із Христом, – це одна з цілей того, хто вирушає у паломництво. Мета нашого паломництва – утвердитися у вірі в Господа Ісуса Христа, у Його Божество, просити в Господа благодаті прощення власних гріхів, молитися за своїх рідних і близьких, за Батьківщину, за мир у світі та в Україні. Мета паломництва – стати кращим, добрішим, зробити переоцінку цінностей у житті і подумати над тим, що я маю зробити, аби стати кращим. Паломництво може бути пішим (іти ногами) або доїжджати (автобусом, поїздом, літаком).
2.Що включає в себе паломництво?
Щоб якусь поїздку назвати паломництвом, необхідно дотриматися кількох речей. Ця поїздка/мандрівка має відбуватися до якогось відпустового місця, пов’язаного з життям Ісуса Христа, Богородиці чи святих, або до місць чудотворних ікон чи об’явлень. (Звісно, до місць, визнаних Церквою). Паломництво включає в себе іспит сумління свого життя, Святу Сповідь і Святе Причастя, участь у богослужіннях, відвідування святих місць і збагачення інформацією про них. Паломництва – це один із засобів, які практикує Церква від перших років її існування, для осягнення певної мети, яку можна стисло визначити словами Божої Заповіді: «Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю» і «Люби ближнього твого, як себе самого» (пор. Мт 22, 37‑39).
Паломництво до Святої Землі включає ще два гарні моменти: відновлення хресних обітниць на річці Йордан через молитву, відречення сатани і обітницю служити Христові, а також відновлення шлюбних обітниць у Кані Галілейській вінчаними подружніми парами, які по-християнськи живуть у шлюбі.
3.Що важливо знати перед паломництвом?
Підготовка до паломництва має неабияку цінність. Людина повинна знати, куди і для чого вона йде чи їде; в іншому разі вона наражає себе та інших на небезпеку втрати часу і не скористається в повноті такою гарною нагодою. Я перед паломництвом зазвичай, проводжу кілька молитовно-інформаційних зустрічей, в яких розказую людям про мету паломництва і користь від нього, про небезпеки у дорозі та надаю певні застереження.
Одночасно ці підготовчі зустрічі є гарною нагодою пізнати людей, які мають намір їхати, і переконатися в тому, що вони не їдуть, аби втекти і залишитися на заробітки. Був у минулому один випадок, коли я згодився взяти до групи незнайомих людей і потім вони втекли. Мені було дуже боляче і неприємно. Одна жінка навіть пропонувала мені гроші, щоб я мовчав, але коли я сказав, що з такими речами не зв’язуюся, вона просто втекла. Згодом при поверненні в аеропорту на контролі я зізнався, що з групи втекли дві жінки. Це сталося кілька років тому, і відтоді незнайомих людей я не приймаю до групи, не перевіривши добре наміри паломників. Усі інші рази всі паломники поверталися зі мною додому, за винятком одного випадку ще у 2013 році, коли одна прочанка померла на сходах храму Успіння Пресвятої Богородиці у Єрусалимі. На це була Божа воля, і вже минулого року зі мною їздила дочка тієї жінки. Ми кожного року, коли відвідуємо це місце, молимося за її душу.
Ще одним елементом паломництва є усвідомлення того, що це не приватна туристична чи родинна поїздка, а паломницька родина, яка повинна мати дисципліну і порядок, повагу одне до одного та здатність підпорядкуватися іншим і прагнути добра своїх ближніх по прощі.
4.Що є важливим у паломництві?
Присутність священика без перебільшення відіграє дуже важливу роль. Його постійна присутність у групі є гарною нагодою для паломників прийти на Святу Сповідь чи духовну розмову, просто поспілкуватися. Крім того, така група щодня має богослужіння, священик проводить молитви й дає повчальні науки, робить щоденні підсумки відвіданих місць. Цьому допомагає «Книжка паломника», яку ми друкуємо щороку: вона містить тексти Божественної Літургії, іспиту сумління, ранішні та вечірні молитви, підготовку до Сповіді, інформацію про святі місця, які відвідуємо, та пісенник. Кожен паломник весь час має з собою всю необхідну інформацію, зібрану в одній майже 100-сторінковій книжці.
Ще однією дуже важливою особою в паломництві є ерудований, мудрий, второпний і людяний гід-екскурсовод. Від доброї організації залежить дуже багато. Для кожної паломницької групи ми друкуємо спеціальні відзнаки – футболки, шарфи, прапорці, які дають можливість виокремити групу та надати їм упізнавані позначки.
5.Фінансове питання для здійснення паломництва
У справі кожного паломництва неабияку роль відіграють гроші. Багато хто хотів би поїхати у різні паломництва, але не має фінансової можливості. Жодна людина на землі не може мати все й одразу; але, коли людина робить у житті певні добрі плани, то Господь поблагословить і вона зуміє знайти вихід із ситуації. Знаю багато людей, які роками відкладають щомісяця по трошки грошей, щоби здійснити якесь паломництво. Є люди, які шукають ту чи іншу роботу, щоб могти підзаробити на добру поїздку.
Як багато людей подорожують і знаходять різноманітні способи, щоб наскладати «копійчину», так само і з паломництвом. Знаю людей, які відмовляються від куріння і алкоголю і ці гроші відкладають на паломництво, знаю молодих людей, які влітку йшли працювати, щоб заробити собі на поїздку. Є діти, які «дарують» батькам паломництво, оплачуючи їхні витрати; а є і навпаки (останнє трапляється частіше). Отже, треба мати бажання, планувати — і просити в Господа благословення та підтримки.
6.Що робити після паломництва?
Утвердивши нашу віру, ми повинні відновити життя молитви. Ми маємо свідчити і розказувати іншим, які чуда Господь чинить у житті кожного з нас. Ми повинні старатися любити Господа Бога і щоденно дякувати Йому за всі Його дари (життя, батьків, родину, дітей чи онуків, за друзів, за роботу, за життя у благодаті). Ми повинні відновити любов до нашої святої Матері Церкви, у якій ми були охрещені, до якої ми належимо. Ми повинні бути прикладними християнами, не пропускати щоденну молитву та недільну Службу Божу, часто приступати до святих Таїнств Покаяння та Євхаристії, щоби єднатися з Богом і цю віру свідчити перед іншими.
Дякую Богові за можливість організовувати паломництва і дякую Богові за тих людей, яких Господь кликав і кличе бути паломниками і спільно відвідувати святі місця.
о. Йосафат Бойко, ВС
фінансово.
Щиро дякуємо!
