Покликання — це запрошення співпрацювати з Богом

Роздуми над Словом Божим на урочистість Благовіщення

Під час роздумів над таємницею Благовіщення варто поставити собі запитання, яке на перший погляд є спокусою, але насправді дуже важливе для розуміння таємниці покликання: чому Господь обрав для такого важливого завдання саме цю Жінку, Марію з Назарету? Чому Господь дає покликання до священства цим чоловікам, а іншим не дає? Чому дає якісь дари цій людині, а цій ні? Чому хтось має народитися в багатій країні, а хтось в убогій і голодній країні Африки? Розумом ми цього не можемо зрозуміти і прийняти, але віра дозволяє нам побачити в цьому таємницю Божого рішення. Саме тут, у ситуації покликання, зупиняється розум, а ми відкриваємо дію Бога, який запрошує людину до співпраці з собою. Бог через покликання не змушує людину, Він пропонує їй співпрацю з собою.

Якщо говоримо про покликання, то можемо розділити їх на природні (натуральні) і надприродні: Наприклад, природно кожен з нас покликаний до батьківства (бути батьком чи матір’ю), але покликання до стану безшлюбності (целібату) не записане в нашій людській природі, воно є надприроднім, дається Богом понад нашу природу. У випадку надприродного покликання Бог завжди пропонує. Ти можеш відмовитися: не мусиш бути монахом, можеш, але якщо прийняв покликання — Бог очікуватиме від тебе вірності.  

Все це ми бачимо у діалозі Марії з Архангелом Гавриїлом: Архангел не змушує Марію прийняти покликання Боже до того, щоб вона стала Матір’ю Бога, Він Їй пропонує. Бог очікує від Неї прийняття Його задуму, але не змушує. В цьому покликанні, як і в кожному іншому, бачимо любов Бога до цієї особи, яку Він кличе до співпраці у своїй справі. Так само Наречений, коли пропонує своїй коханій дівчині руку і серце, очікує, що вона прийме його пропозицію, але готовий і до того, що вона може йому відмовити…

Історія кожного покликання — це якнайбільш глибока романтика, бо це історія любові між Богом та людиною.