Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 10 квітня
Зосередьмо увагу на останній частині євангельської оповіді про учнів з Емауса, яку пропонує сьогодні Літургія. Ісус, якого ці двоє учнів ще не впізнали, увійшов із ними в дім, а за столом взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм. Літургія завжди ідентифікувала цей жест як підставу освячення Дарів. Він покликається на центральний момент Останньої Вечері, коли хліб і вино стають Тілом і Кров’ю Господа. У такий спосіб проявляється остаточний сенс євхаристійної відправи/служби: розламати себе з любові, роздати себе іншим з любові, як це зробив Ісус. Це те, що пізніше Ісус виразно просив своїх учнів та всіх нас повторювати: Чиніть це на мій спомин (Лк 22,19).
Коли ми приходимо на Євхаристію, нам також може трапитися те, що й учням з Емауса: але очі їм заступило, щоб його не пізнали. У кращому разі ми намагаємося поговорити з Ним. Кажемо добрі слова, маємо добрі наміри, відмовимо якусь молитву з пам’яті. Так ми встановлюємо щось на зразок розумового зв’язку з Ним. Але насправді Він попросив нас про інше. Заглибитися в найбільш інтимний євхаристійний зв’язок, тобто широко розплющити очі, щоби Його побачити там, де Він завжди присутній. Насправді. У цьому хлібі, розламаному з любові, у цьому розлитому вині.
Євхаристія Ісуса, яку Він наказав нам повторювати знов і знов, завжди буде полум’ям любові, здатним розпалити наші почуття. Побачити Його передусім в наших словах, почути Його передусім у наших розважаннях. Бо серце має такі міркування, що недоступні розумові! (Паскаль) Саме там, де ми все ще ламаємо себе з любові, віддаємо себе без решти, можна Його почути, побачити. А серце калатає з радості, сп’яніле від неї.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або гаманець WebMoney: WMU U597761928561.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
