Роздуми над Першим читанням на четвер ІІІ Великоднього тижня
Тими днями Ангел Господній промовив до Филипа, кажучи: «Встань і йди на південь, – на шлях, що йде з Єрусалима до Гази; він – пустинний».
Він встав і пішов. І ось муж, – скопець з Ефіопії,– вельможа ефіопської цариці Кандаки, який був над усіма її скарбами. Він їздив на поклоніння в Єрусалим; повертаючись, він сидів у своїй колісниці й читав пророка Ісаю.
Дух же сказав Филипові: «Підійди і пристань до цієї колісниці!» Филип підбіг і почув, що він читав пророка Ісаю, і запитав: «Чи ти розумієш те, що читаєш?»
Той відказав: «Як же можу я розуміти, коли ніхто не наставить мене?» І попросив Филипа, щоб увійшов і сів біля нього.
А місце із Писання, яке він читав, було: «Неначе вівцю на заріз, повели Його; неначе ягня безголосе перед тим, хто стриже його, – Він не відкриває уст своїх. У Його приниженні відмовлено Йому в суді. Хто розповість про рід Його? Бо життя Його забирається із землі!»
Обізвався скопець і сказав Филипові: «Благаю тебе, про кого це пророк каже? Про себе самого чи про когось іншого?» Відкривши уста й почавши з цього Писання, Филип благовістив йому про Ісуса.
Тим часом вони, мандруючи дорогою, під’їхали до якоїсь води. І скопець каже: «Ось вода. Що ж забороняє мені охреститися?»
І наказав зупинити колісницю. Вони обидва ввійшли у воду – Филип і скопець; і він охрестив його. Коли вони вийшли з води, Господній Дух забрав Филипа, і скопець більше не бачив його. І їхав він своєю дорогою та радів. Филип же опинився в місті Азоті. Проходячи, він благовістив усім містам, аж поки не прийшов до Кесарії.
Діян 8,26-40
Слово росте. Филип отримує нове завдання від Святого Духа. На дорозі зустрічає євнуха з Ефіопії, який бере участь у єрусалимській літургії, читає Писання, але не розуміє те, що читає. Маємо перед собою язичника-скопця, який не може належати до Божого народу (Втор 23, 2). Також Ефіопія, в тогочасному розумінні, — це кінець світу. Ця людина представляє собою когось, хто шукає Бога, але не може належати до обраного Божого народу. Для нього Боже Слово залишається закритим. Потрібен хтось, хто йому допоможе розшифрувати Писання.
Євнух каже: «Як же можу я розуміти, коли ніхто не наставить мене?» Слово «наставляти» у грецькій мові означає «показувати дорогу, вести, керувати». Навіть такій релігійно небайдужій людині потрібен поводир, який би вказав правильну путь. Добре, що йому трапився Филип. Євнух одразу розуміє повчання і переходить до дії – приймає хрещення. Немає таких людей, яких би не могло осягнути спасіння в Христі, всі можуть належати до нового Вибраного народу.
Це проблема і сьогодні: Писання так недалеко, можна навіть його читати, слухати, але залишається закритим його значення. Писання не підштовхує до дії, а значить, що не приносить плоду.
Казав Григорій Сковорода про Біблію: «О раю мій, раю! Ми тебе шануємо, але не розуміємо. Ах, з толком слід смакувати слово Боже, зубами сина Якового жувати треба».
Подвійний напрямок сьогоднішнього читання – самим використовувати увесь потенціал, укритий в Біблії («смакувати з толком»), й іншим відкривати його значення. Всі, хто відкритий на Бога, потребують умілого проводиря, який зможе привести до джерела – Христа.
фінансово.
Щиро дякуємо!
