Роздуми над Першим читанням на п’ятницю IV Великоднього тижня
Тими днями, як Павло прийшов у Антіохію Пісидійську, він промовляв у синагозі: «Мужі-брати, сини Авраамового роду, і ті між вами, хто боїться Бога, нам послано слово цього спасіння. Бо ті, хто живе в Єрусалимі, і їхні правителі, не розпізнавши Спасителя Ісуса, довершили також і голоси пророків, які читаються щосуботи, коли Його засудили. Не знайшовши жодної вини, вартої смертної кари, попросили Пилата стратити Його. Коли ж виконали все написане про Нього, то зняли з дерева й поклали до гробниці.
Та Бог воскресив Його з мертвих! Він багато днів з’являвся тим, які пішли з Ним з Галілеї в Єрусалим, які нині і є Його свідками перед народом.
І ми благовістимо вам ту обітницю, яка була дана батькам: Бог виконав її для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса, як і написано в другому псалмі: “Ти – Мій Син, Я сьогодні Тебе породив”».
Діян 13,26-33
Павло у своїй промові переходить до тієї частини, де звіщає виконання Старого Завіту в особі Ісуса Христа. Спасіння вже прийшло. Тому перші слова звучать як фундаментальна теза: «Нам послано (вислано, відправлено) слово цього спасіння». Сьогодні це звучить цікаво, бо скидається… на голосове чи текстове повідомлення. Апостол Павло звертається до слухачів: ось спасіння, воно вже здійснилося, вже тут. Повірте, відкрийтесь, зануртеся в нього. Суть цього повідомлення — Ісус Христос, Його смерть й воскресіння. Стань спасенним!
Великодній період нас повинен цього навчити: жити як спасенні Ісусом. Це благотворний вірус приходить до нас — відкрий повідомлення і дай заразитися благодаттю. Щоб жити в радості та надії воскресіння.
Ви відкрили повідомлення?
фінансово.
Щиро дякуємо!
