Біблійні роздуми

Дорога до Емауса

03 Квітня 2018, 18:58 4503 о. Роман Лаба OSPPE

 

 

Роздуми до Слова Божого на середу у Великодній октаві

 

Дорога в Євангелії від святого Луки займає важливе місце і значення. Все Євангеліє описане як дорога Ісуса до Єрусалима.

 

Євангеліст Лука показує Ісуса «в дорозі»: Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалима (Лк 13, 22). Це означає те, що наше пережиття, наш досвід Євангелія також є дорогою до Єрусалима, саме цей шлях є наслідуванням Ісуса. Ця дорога була глибоким прагненням серця Ісусового. В Лк 9, 51 читаємо такі слова:

 

А як наблизився час, коли Ісус мав бути взятий (з цього світу), він постановив пуститися в дорогу до Єрусалима.

Ісус постановив пуститися до Єрусалима, коли мав бути взятий з цього світу. Тобто дорога до Єрусалима — це дорога з цього світу до іншого світу, до Божого Царства, можна сказати, що це така собі своєрідна автострада, яка веде до Божого Царства. Ця постанова Ісуса дуже міцна – те, що українською мовою перекладено: «Ісус постановив пуститися в дорогу до Єрусалима» в оригінальному тексті звучить приблизно так:

А як наблизився час, коли Ісус мав бути взятий (з цього світу), він утвердив обличчя своє (утвердив, зробив твердим, як камінь) пуститися в дорогу до Єрусалима.

Маємо вибір, або вчинимо твердим своє обличчя і крокуватимемо до Єрусалима, або залишимося в цьому світі, не будемо вознесеними. Про біблійного Еноха написано, що він був вознесений, тому що ходив з Богом… А Ісус іде до Єрусалима.

Чи це є не ситуація багатьох християн? Все знаємо про Ісуса, або майже все, а Його не знаємо

 

Поряд із цим досвідом дороги до Єрусалима Євангеліє від Луки декілька разів показує інший досвід – дорогу з Єрусалима. Така дорога погано закінчується, наприклад:

Мовив тоді Ісус, кажучи: «Один чоловік спускався з Єрусалима до Єрихона й потрапив розбійникам, що його обдерли й побили тяжко та й пішли геть, зоставивши півмертвого (Лк 10, 30).

І, нарешті, історія учнів з Емауса – дорога з Єрусалима, зустріч з Ісусом, повернення до Єрусалима. Хтось, хто не пізнав і не зустрів Ісуса, йде з Єрусалима; і навпаки, хтось, хто зустрів Ісуса, пізнав Його повертається до Єрусалима. Пригляньмося ближче цій історії:

Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на ім’я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалима, 14. і розмовляли між собою про те, що сталось. 15. А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними, 16. але очі їм заступило, щоб його не пізнали. 17. Він їх спитався: “Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою?” Ті зупинились, повні смутку. 18. Озвавсь тоді один з них на ім’я Клеопа, і йому каже: “Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося?”19. І він спитав їх: “Що таке?” Вони ж йому сказали: “Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім – ділом та словом перед Богом і всім народом, – 20. та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп’яли. 21. А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось! 22. Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробниці, 23. та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з’явились і сказали, що він живий. 24. Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили.” 25. А він промовив до них: “О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли! 26. Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?” 27. І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього. 28. Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі. 29. Вони ж наполягали, кажучи: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І він увійшов, щоб зостатись. 30. І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм. 31. Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник (став невидимим) від них: 32. І казали вони один до одного: “Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?” 33. І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними, 34. які їм сказали: “Христос справді воскрес і з’явився Симонові.” 35. І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба.

Спробуйте відчути атмосферу цієї розповіді. Єрусалим, місто, метрополія, слава, — але все це пов’язане з досвідом хреста; і село Емаус, може, не таке велике і славне, як Єрусалим, зате комфортне, затишне. Чому учні йшли з Єрусалима? Чому втікали від того, що сталося? Що було причиною їхнього розчарування? Здається, відповідь потрібно шукати в 21 вірші: А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. Мої сподівання щодо Бога, який Він має бути і що має робити, ведуть до розчарування. Може, переживаєш зараз розчарування у взаємовідносинах із Богом, — то постав собі просте запитання: чи насправді Він має бути таким, як ти хочеш, чи радше навпаки, ти маєш бути таким (такою), як хоче Він — Господь. Він має виконувати твої плани та ідеї, чи скоріш навпаки?.. Можеш виписати усі такі сподівання, уявлення, очікування, претензії і сказати: Господи, я цього зрікаюся…

Це абсолютно не означає, що ти не можеш представляти своїх прохань Богу, чи ділитися з Ним власними мріями. Йому це дуже подобається. Яка між цими поставами різниця? Різниця така: в другому випадку Господь є Богом, а в першому випадку хтось інший є Богом, а Господь є для того, щоб «усе поблагословити»…

Дорога учнів виражена грецьким словом пореомаі: йти, прямувати відходити віддалятися – таке пряме значення цього слова, а переносне значення — відходити, помирати. Це слово вжито на відхід, тобто смерть Ісуса – Лк 22, 22: Бо Син Чоловічий іде (відходить), як призначено… Твій відхід від Єрусалиму (благодаті) є відходом Ісуса.

Куди ми прямуємо після саме такого досвіду, який мали двоє учнів, досвіду розчарування, що не збулися мої плани? Емаус означає «гарячі джерела». Чи не є так, що, розчаровуючись, ми шукаємо якоїсь «гарячої», або принаймні «теплої» атмосфери?

Аж двічі Євангеліст під натхненням Святого Духа підкреслює, що вони розмовляли про те, що сталося,  між собою. Що це означає? Це означає, що вони не розмовляли про це з Богом, лише між собою. Тому не впізнали Господа, який підійшов до них. Коли зосереджуєшся на собі, концентруєшся на власних проблемах, то навіть коли Господь наблизиться до тебе — не розпізнаєш Його. Це слово між собою, з собою, собі виступає в цікавих біблійних фрагментах, наприклад:

Лк 12, 16 – 20: І він розповів їм цю притчу: В одного багача земля вродила гарно. 17. І почав він міркувати, кажучи сам до себе: Що мені робити? Не маю де звезти врожай мій! 18. І каже: Ось що я зроблю: розберу мої стодоли, більші побудую і зберу туди все збіжжя і ввесь мій достаток 19. та й скажу душі своїй: Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися! 20. А Бог сказав до нього: Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде? 21. Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти в Бога.”

Коли свої проблеми, клопоти, переживання вирішуєш із собою, то йдеш від Єрусалима, а не до Єрусалима. Про цих учнів написано, що вони не тільки розмовляли, але також сперечалися; можливо, не були однієї думки… Написано також, що очі їм заступило. Цей вираз показує спосіб бачення. Яке в мене бачення, коли я займаюся собою, зосереджений на собі. Дослівно у грецькому тексті написано, що очі в них були наче схоплені, арештовані, ув’язнені. Наприклад це слово κρατέω вживається, коли силоміць когось затримують: Бо Ірод був схопив Йоана, зв’язав Його і кинув у темницю (Мт 14, 3). Ув’язнене бачення: коли дивлюсь на те, що сталося, своїми категоріями, не бачу Ісуса, маю «ув’язнені» очі, а не маю бачення віри.

Одного з учнів звали Клеопа, про другого нічого не написано, як йому було на ім’я. Цікаво, чому? Може, тому, щоб кожен з нас міг там власне ім’я написати..?

Перший раз учні зупинилися на своєму шляху, коли Ісус до них промовив. Він їх спитався: «Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою?» Ті зупинились, повні смутку. Голос Бога, Боже Слово є чимось, що «гальмує» нас на дорозі з Єрусалима, дозволяє зупинитися, подумати. Як тепер розуміти запитання Ісуса? Як прояв цікавості? Чи воскреслий Господь не знав, про що говорять двоє Його учнів? А може, це питання має довести до моєї свідомості щось інше – мою неправильну реакцію: що це за розмова..? Як ви це розумієте, про що розмовляєте?

Клеопа все розповів Ісусові про Ісуса, а Його не впізнав. Чи це є не ситуація багатьох християн? Все знаємо про Ісуса, або майже все, а Його не знаємо. Ісус назовні об’явився учням так, яким був у їхніх серцях (св. Григорій Великий). Тобто учні не мали Його в серці, тому назовні також Його не впізнали.

Щоб моя дорога, мій християнський досвід набрали нової якості, потрібен ще однин супутник… Поки учні йшли самі, розмовляли між собою, Ісуса не впізнали. Коли Ісус почав пояснювати їм Писання, читаємо, що серця в них почали палати. Що це означає? Палаючі серця видають присутність Божого Духа. Вистачить приймати Слово, щоб дорога стала іншою — духовною дорогою. Черговим етапом їхньої мандрівки є те, що вони може ще не розпізнають Ісуса, а вже запрошують залишитися з ними: «Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився». І він увійшов, щоб зостатись. І врешті пізнають Господа по ламанню хліба. Цей жест дуже важливий. Господь готовий якби ще раз повторити ламання хліба, щоб тільки я не йшов із Єрусалима, лише до Єрусалима. Подумай про те, що Господь готовий дозволити себе зламати ще раз, щоб я не сходив з Єрусалима. Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник від них — Ісус був з учнями до тих пір, аж поки вони Його не впізнали, лише тоді міг зникнути. Господь не хоче нас залишити без пізнання Його. Зустріч з Ісусом відразу змінює дорогу учнів: І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: