Роздуми над Словом Божим на свято св. Матія, Апостола.
“Ніхто не спроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає”, — ці слова Ісуса Христа, говорять нам про любов Його до нас. Благодать Божа та життя в Божій благодаті — це життя в любові Божій, у реальності, в якій Ісус Христос віддав своє життя за нас. Егоїзм, який ми переживаємо і в собі, і в довколишньому світі, що ранить нас, і який походить із гріха, примушує зосереджуватися на собі, бути зацикленими на собі: нас ображають, ми зазнаємо болю та страждання, відтак мусимо захиститися від зла, яке походить від інших. На першому місці — “Я”. В егоїзмі ми доходимо висновку, зрештою, дуже помилкового і небезпечного, що ніхто, окрім нас самих, не зможе нас зрозуміти, полюбити і захистити…
Ісус Христос нас спасає не тільки своєю жертвою на хресті, даруючи нам освячувальну благодать. Він спасає, показуючи нам справжню любов, яку має до нас і яка не зупиняється ні перед чим, аби нас визволити від нашого гріха. Навіть не зупиняється перед тим, що має віддати життя за нас. Ця любов така сильна, аж вириває нас із постійної зацикленості на собі, замкнутості в собі, що і є справді духовною неволею.
Любов Ісуса дозволяє нам забути про себе, визволяє нас із неволі обману, ніби моє “я” завжди добре і непомильне. Вона дає змогу відкритися на Боже “Ти” , щоб у Його очах побачити ту справжню любов до себе, слабкого і грішного створіння, яке більше за повітря потребує Його пробачення і милосердя. Відкриття цієї любові так перемінює душу людини, що вона стає здатною іти за нею вічність, а смерть стає лише короткотривалою перешкодою, яку готові перенести ті, хто довірився вічній любові Ісуса Христа.