З 11 по 13 травня Вища Духовна Семінарія св. Йосифа Львівської архидієцезії приймала у себе VI Всеукраїнську зустріч римо-католицьких семінаристів.
До Львова прибули семінаристи з двох дієцезіяльних семінарій (Кам’янець-Подільської та Києво-Житомирської), а також Місіонери-облати та семінаристи з семінарій Неокатехуменальної Дороги «Redemptoris Mater».
Такі з’їзди сприяють укріпленню зв’язків між майбутнім духовенством РКЦ в Україні, створюють умови для подальшої душпастирської співпраці та будують підвалини під міцну дружбу.
Покликані Богом до священства, ці юнаки не перестали бути молодими, енергійними, цікавими світу та нових позитивних вражень людьми. І саме тому програма була організована таким чином, щоб усі мали можливість познайомитися, продемонструвати свої таланти та почуття гумору, разом молитися, співати, побачити Львів та позмагатися на футбольному полі за Кубок митрополита Мокшицького.
Після емоційного та насиченого гумором вечора п’ятниці, семінаристів чекала захоплююча екскурсія старовинним Львовом. Її, після ретельної підготовки, провели особисто господарі зустрічі і показали своїм гостям місто з найкращого боку.
Після цікавих, але виснажливих мандрів вулицями міста, його храмами та дахами, семінаристи прибули до митрополичої курії, де на них чекала зустріч із архиєпископом Мечиславом Мокшицьким та урочистий обід.
Ректори трьох українських семінарій, а також семінаристи розповіли CREDO про свої враження від зустрічі.
Ректор ВДС у Львові-Брюховичах о. Петро Бжескі, господар цьогорічної зустрічі, розповів у чому вбачає цінність таких з’їздів і чому вони служать:
— У 2013 році, коли ми у Церкві переживали рік Віри, відбулася перша така зустріч, у Бердичеві, і як її відгомін, архиєпископ Мокшицький запропонував проводити такі зустрічі щороку. І ось ми вже вшосте збираємося усі разом – семінаристи з усієї України. Традиційно щоразу приймає інша семінарія: Ворзель, Городок, Львів.
Маю сказати, що ми перебуваємо під враження від енергійної молодості наших семінаристів, від їхнього свідчення не лише духовного, але також і товариського життя, яке вони нам продемонстрували на «Веселому вечорі». Ми побачили, що та семінарійна формація, яку ми їм даємо, не втратила своєї актуальності, що для них їхні семінарії стали другим домом, що їхні товариші стали їхніми братами через спільне покликання, яке отримали від Бога, і що у стінах своїх семінарій вони здобувають усе необхідне, щоби потім служити іншим. І нам, вихователям, було радісно бачити, з яким ентузіазмом вони діляться одні з одними своїм досвідом, як будують мости дружби.
Такі зустрічі створюють нові можливості для всіх учасників. Дають нові перспективи, дозволяють побачити щось по-новому. Ректор ВДС у Городку о. др. Олександр Язловецький вважає такі зустрічі корисними також і для вихователів:
— Я особисто, як ректор, вже чотири рази брав участь у таких зустрічах. Для мене це нагода познайомитися з іншими вихователями, побачити, як вони працюють, перейняти досвід, потоваришувати. Тепер для мене немає проблем, щоб зателефонувати до когось із них, щоби порадитися, запитати щось чи навіть приїхати в гості. А для семінаристів — це дуже корисно, бо під час таких зустрічей будується зв’язок між майбутнім римо-католицьким духовенством цілої України. Вони з різних дієцезій, але служать у тій самій Церкві і це дуже корисно, якщо вони будуть між собою знайомі, адже у майбутньому це також і співпраця. Я спостерігаю, з якою радістю вони зустрічають тих, з ким познайомилися на попередніх зустрічах. Крім того, це обмін досвідом і народження нових ідей. Не всі ідеї хороші (сміється) і не всі ми дозволяємо втілювати, але бувають досить добрі, які варті уваги.
Ректор Ворзельської семінарії о. др. Руслан Михалків, який обійняв цю посаду лише рік тому, вперше бере участь у подібній зустрічі і радіє тому, що його семінаристи мають можливість відчути вселенську природу Церкви :
— Я, як ректор, вперше на такій зустрічі. Наступного року наша черга приймати усіх. Наша семінарія не є багаточисельною – сьогодні це група з семи осіб. Але маємо вже нові зголошення. Сподіваюся, що нікому не забракне рішучості піти за голосом покликання. В кожному разі, мені приємно, що можу внести свій вклад у будування та формування цієї спільноти і також чогось навчитися нового. Ми дуже раді, що маємо можливість зустрітися у такому форматі, познайомитися, поділитися своїм досвідом. Це нагода відчути вселенськість Церкви, а також нові культурні можливості – є нагода подивитися інше місто, його архітектуру. Проте найголовніше — це єднатися довкола вівтаря, ділитися молитвою.
Семінаристи у такому віці, коли вони ще відкриті на спілкування і їм легко знайомитися з новими людьми, а із цих знайомств, дасть Бог, народиться і дружба. Адже це дуже важлива частина життя і особливо для священика має велике значення. Зараз вони дивляться один на одного, вчаться чогось один від одного, десь рівняються, десь конкурують. Завтра під час футбольного матчу побачимо наскільки здоровим є їхній дух суперництва.
Внутрішнє подвір’я курії заповнилося молодими людьми у чорному – першокурсники поруч із дияконами, семінаристи у костюмах поруч із тими, хто вже носить сутану, вчорашні школярі поруч із завтрашніми священиками – усі вони одна велика духовна спільнота. Господь покликав їх, як свого часу покликав Апостолів і вони змінили свої плани, відклали амбіції та відгукнулися на Божий заклик. Усі дуже різні, але такі харизматичні, натхненні, відкриті.
Семінарист Львівської ВДС Олександр Клімов, студент третього курсу не приховує свого ентузіазму:
— Це честь для нас — приймати співбратів із усіх римо-католицьких семінарій України. Ми дуже старалися, щоб їм у нас сподобалося і раді, що змогли не лише провести разом час, але також і поділитися із братами тим, чим живемо, що для нас важливо, розповісти про те, як проходить наша формація, розпитати, як їм живеться в їхніх семінаріях. А ще ми усі разом сьогодні мали нагоду дати свідчення того, як це гарно і радісно бути покликаним до служіння Богові: у нас була екскурсія Львовом, на яку ми пішли у сутанах і люди мали можливість бачити, як нас багато, що ми усміхаємось і що наша радість закорінена у Христі.
Семінарист із Городоцької семінарії Валерій розповідає про свої враження, як гостя:
— Ми завжди радо приїжджаємо на такі зустрічі. Я особисто вже вдруге саме у Львові на такому з’їзді. Крім того ми недавно усі разом їздили у паломництво до Фатіми і це також було гарною нагодою познайомитися із братами семінаристами, потоваришувати. У Львові з багатьма вже зустрілися, як добрі друзі. Це добре, що є така можливість, адже це і спілкування, і духовне та культурне збагачення. Нам дуже сподобалося, як львівські семінаристи постаралися і як гарно підготувалися до екскурсій по місту – дуже цікаво розповідали, тримали інтригу, влаштували квест. Ми задоволені.
Було помітно, що хлопці трохи втомилися, але усі одноголосно запевняли, що це приємна втома, бо все що побачили, почули, усі місця у яких вдалося побувати і люди, з якими вдалося поспілкувати – усе залишило неймовірні враження.
Годину Милосердя семінаристи розпочали Коронкою до Божого Милосердя у храмі Стрітення поруч із курією, котрий раніше належав римо-католицькій семінарії. Зараз це греко-католицька парафія і римо-католицький душпастирський осередок отців-домініканців.
Вдалося також відвідати каплицю із унікальними фресками відомого художника Розена.
В останній день зустрічі Святу Месу у митрополичій базиліці Успіння пресвятої Діви Марії очолив архиєпископ Мечислав Мокшицький. У проповіді владика наголосив, що у стінах цього храму знайшли свій прихисток мощі святих, чиє земне життя та діяльність були тісно пов’язані із цією землею і тепер вони наші заступники в Небі, а ми, гідно реалізовуючи своє покликання, зможемо приєднатися до них.
Фото: Віта Якубовська, клірик Павел Кійовскі
фінансово.
Щиро дякуємо!
