Біблійні роздуми

Люди — не предмети. Бог — теж

14 Травня 2018, 18:58 945 о. Кирило Лесько

Роздуми над Словом Божим на вівторок VII Великоднього тижня

Сьогоднішнє Євангеліє є початком Архиєрейської молитви Ісуса Христа.

Все моє — Твоє, Твоє ж — моє. Ці слова Ісуса Христа, які Він адресує Отцю, нагадують нам, хоч як це дивно, про людську пристрасть володіти чимсь або кимсь, мати владу.

Ми всі так чи інакше маємо цю пристрасть, яку св. Йоан Богослов називає гордістю життя. Ця пристрасть — викривлена первородним гріхом здатність людини любити і бути любленою. В людському серці, якщо ця пристрасть володіє нами, вона перетворюється у «здатність» упредметнювати особу або пожадати її. Пожадання чинить із людини предмет нашого задоволення, або предмет, яким ми можемо скористатися для власного зиску, або предмет, який треба знищити, — адже вважаємо, що він є перешкодою для нашого особистого щастя.

Отримуючи владу над кимось за допомогою сили, ми «маємо» цю людину, користуємося нею, наче предметом. Це логіка гріха. Людська гідність у цій ситуації принижена, і йдеться не лише про жертву, але й про того, хто використовує владу, бо він спотворює в собі те, що з людини чинить справжню людину: любов.

Коли Ісус говорить Отцю: «Молю ж за них: не за світ молю, лише за тих, яких Ти передав Мені, бо вони — Твої. І все моє — Твоє, Твоє ж — моє, і в них Я прославився», — то Він говорить це не тільки від імені Другої Особи Божої, але й від імені Нового Адама, в якому людство повертається до свого Творця, Він виражає прагнення людської природи саме любити, а не пожадати: передусім — Бога, але також і другу людину.

Аби бути вільним від цієї хиби нашого серця і справді любити, є один шлях, про який Ісус говорить: «А вічне життя у тому, щоб вони спізнали Тебе, єдиного, істинного Бога, і Тобою посланого — Ісуса Христа». Слово «спізнали» означає тут стосунки любові між особами: пізнав тебе — значить, знаю хто ти насправді, бо ти мені відкрився, довірився; а відкритися, довіритися можна лише в любові.

Проте, з іншого боку, важливе також прийняття серцем, саме завдяки благодаті віри, яка є вповні даром Божим; того, що я не автономний, що я залежу, але також і належу Богові. Я належу Йому в любові, як дитина належить своєму батькові, а не як предмет. Лише перебуваючи в Його любові, я знову набуваю здатність насправді любити: і Бога, й інших людей. Тоді люди перестають бути для мене або предметом задоволення моїх потреб, або предметом-перешкодою, а Бог перестає бути для мене Тим, хто повинен усе влаштувати згідно з моїми очікуваннями. Він стає Батьком, який запрошує мене у свою спадщину любові… Хоча вповні ця здатність лише любити проявиться в нас лише у небі, проте ми вже зараз маємо її в собі завдяки Божий благодаті. Також особливим чином вона проявляється в молитві за наших ближніх.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: