«Нехай у цьому храмі завжди лунає Боже Слово». Такими словами ординарій Києво-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький, отримавши з рук голови парафіяльної громади Павла Кухарського символічні ключі, розпочав 16 травня 2018 року урочистість освячення храму св. Софії в с. Сусли поблизу Новограда-Волинського.
«Сьогоднішня подія, — сказав для CREDO єпископ Віталій, — це завершення 20-річної праці, її підсумок. Адже храм — як матеріальний храм, так і храм людських душ — не будується за один день. Для мене, як для єпископа, важлива кількість місцевих парафіян, тому що саме вони є живою Церквою, яка наповнюватиме храм і будуватиме навколо себе Царство Боже, змінюючи наше суспільство».
Говорячи про історію цього храму, не можна обмежитись тільки розповіддю про історію його будівництва. Адже вона тісно пов’язана з історією ще двох храмів: Воздвиження Всечесного Хреста (або, як кажуть мешканці Новограда-Волинського, «костел на Смолці») та Христа Царя Всесвіту в Новограді-Волинському.
На початку 1930-х років у цьому місті на берегах Случа, де століттями жили поруч віруючі різних визнань, радянська влада розпочала особливо активну боротьбу проти релігії. Особливо активну тому, що місто і прилеглі до нього райони, розташовані у безпосередній близькості від радянсько-польського кордону, тодішнього західного кордону СРСР, у той час стали місцем посиленої мілітаризації: там розміщувались численні військові об’єднання і будувалися нові військові об’єкти. До середини 1930-х років усі храми міста були закриті, але безбожній владі цього було замало: 23 червня 1935 року споруджений у середині XVIII століття римо-католицький храм був підірваний. Зруйнувати святиню за допомогою вибухівки вдалося тільки з другої спроби: перший вибух храмова споруда витримала. Вежі зруйнованого храму впали у воду річки Случ. Але місцеві католики ще довго приходили на це місце і спільно молилися на руїнах храму. Потім почали збиратися в будинку, що став каплицею. А в другій половині 1980-х років, коли в часи горбачовської «пєрєстройки» почалося відновлення релігійного життя, місцева римо-католицька громада почала наполегливо звертатись до влади, щоб отримати дозвіл на будівництво нового храму. Для цього її представникам довелось їздити до Москви, і дозвіл було отримано. Крім новоград-волинських католиків, у будівництві брали участь — чи особисто, чи жертвуючи кошти — мешканці багатьох навколишніх сіл, також і мешканці села Сусли. У 1990 році будівництво нового храму, який було освячено в ім’я Воздвиження Хреста Господнього, було завершено. Поряд з ним спорудили п’ятиповерховий будинок, де, крім плебанії, розміщено також і дитячий садок, який провадять сестри-серцянки.
«Цей храм, — згадує мешканець Новограда-Волинського Володимир Візяєв, — будувало все місто. Але згодом, коли все більше і більше людей з міста і навколишніх сіл почали приходити на Службу, його стіни виявились для них тісними. І тоді, у другій половині 90-х років громада звернулась до влади з проханням надати місце для будівництва нового костелу. Прохання було виконано: цим місцем стала територія нечинного дитячого садка. У 1997 році тут була відправлена перша Свята Меса. У 2000 році розпочалось будівництво храму — викопано котлован під фундамент. У 2004 році було урочисто вмуровано наріжний камінь. У 2010 році, коли настоятелем був о. Віталій Безшкурий, храм збудовано повністю і 25 вересня його освячено». Консекрацію храму, який носить ім’я Христа Царя Вссесвіту, звершив єпископ-ординарій Києво-Житомирської дієцезії Ян Пурвінський. В урочистості брали участь єпископ-ординарій Луцької дієцезії Маркіян Трофим’як та єпископ-помічник Києво-Житомирської дієцезії Віталій Скомаровський. У будівництві цього храму також брали участь мешканці Суслів, хоча в самому селі вже розпочалося будівництво власного храму.
«Фундамент, — розповів CREDO колишній настоятель парафії св. Софії в Суслах (нині — настоятель санктуарію Божого Милосердя у Вінниці. — Прим. ред.) о. Стефан Маєвський, — було закладено ще у 1998 році. Але з кількох причин цілих дев’ять років справа не просувалася. Тільки у 2007 році до нас приїхав єпископ Станіслав Широкорадюк і сказав: “Будуйте!” І вже за два роки в цих стінах можна було відправляти Месу. 16 листопада 2009 року була освячена копія чудотворної ікони Матері Божої Остробрамської, виконана новоград-волинським художником Антоном Скаковським. Він, до речі, разом із сином Романом зробив і вівтар. Тоді на Службу зібралося понад 450 осіб. У наступні роки в неділю приходило в середньому близько 130 людей, з яких 30-40 були діти; в будні — 30-40. Повністю усі роботи в храмі завершив нинішній настоятель о. Ян Сафінський».
Як мешканці Суслів брали участь у будівництві храмів у Новоград-Волинському, так і вірні з Новограда-Волинського не залишились осторонь урочистості в Суслах. Гостей було чимало.
«Ми живемо в Новограді-Волинському, але коли є можливість, їздимо на різні урочистості в навколишні парафії, — сказав Альфред Наумович, який приїхав до Суслів із дружиною Галиною. — Сьогодні ми приїхали, щоб розділити радість із мешканцями цього села».
Були також і гості з Польщі. «Я багато разів приїжджав в Україну, допомагав у різних в храмах, тому знайомий із багатьма священиками з України, зокрема — з тутешнім настоятелем о. Яном Сафінським. Дякую Богу, що дав мені можливість бути тут сьогодні», — сказав Ян Карвацький, який приїхав з Варшави.
Проголошуючи проповідь, владика Віталій, сказав: «Цей храм — один з перших, який я відвідав, ставши єпископом. І мене вразив не його зовнішній вигляд, а те, що храм був наповнений людьми. … Я дякую отцю Яну і в його особі — усім попереднім настоятелям, але насамперед — самим парафіянам, тому що будівництво храму це справа не одного тільки настоятеля. Якщо храм будує тільки один настоятель, то можна чекати, що на його сходах виросте трава».
«Тут, — продовжив єпископ, — є два вівтарі: вівтар Божого Слова і вівтар Євхаристії. Якщо Слово Боже відкриває тобі, що те, що ти робиш у повсякденному житті — в своїй родині, в своєму бізнесі, — не спрямоване до вічності, ти не маєш права вийти з храму таким, яким прийшов. Потрібно принести жертву на вівтар Божого Слова. І цією жертвою має бути власний світогляд. Вівтар Євхаристії — це пророчий знак, тому що на ньому звершується те, що ми отримаємо в небі. Тому в повсякденному житті, працюючи в полі або в будь-якому іншому місці, потрібно ставити собі питання: чи не роблю я чогось, що заважатиме мені приступити до вівтаря? Адже жива Церква — це те місце, куди Господь поставив кожного з нас».
Його Преосвященство закликав молитися за те, щоби «Слово Боже, почуте в цьому храмі, не губилось, щоб воно примножувалось і ті, хто його почули, доносили його до тих, хто не був у храмі».
Під звуки співу «Обдаруй Церкву радістю і миром» єпископ олією освячення намастив вівтар і стіни храму.
На закінчення настоятель парафії о. Ян Сафінський щиро подякував єпископу за освячення храму, всім парафіянам — за підготовку і організацію свята, священикам — за те, що приїхали, хору з парафії Воздвиження Хреста Господнього — що співав на літургії; а передусім подякував Богу за цю урочистість і за цей храм.
Серед присутніх на святі був народний депутат України Володимир Литвин. Звертаючись до присутніх, він сказав: «Для мене велика честь бути сьогодні тут, оскільки я усвідомлюю роль, яку відіграє Римо-Католицька Церква у духовному і моральному відродженні нашого суспільства». Він говорив про те, що нинішній час вимагає нового рівня взаємовідносин між Церквою і суспільством, та про необхідність впровадження у міжнародне право «базових принципів світових релігій».
Уділяючи благословення, єпископ Віталій Кривицький закликав усіх, хто матиме змогу, взяти участь у Всеукраїнській ході на захист життя і сімейних цінностей 2 червня в Києві.
фінансово.
Щиро дякуємо!
