Роздуми над Першим читанням на середу VII Звичайного тижня
Любі! Зараз ви кажете: «Сьогодні або завтра підемо до цього міста й перебудемо там рік, і будемо торгувати та заробляти!» Ви, котрі не знаєте, яким завтра буде ваше життя! Адже це пара, що на мить з’являється, а потім зникає.
Замість того, щоб вам говорити: «Коли Господь забажає, і ми будемо живі, то зробимо те чи інше». А тепер ви хвалитеся у своїх гордощах. Усяка така хвальба лихà. Отже, хто знає, як робити добро, але не робить його, той має гріх.
Як 4,13б-18
Оте «любі» на початку читання — це літургійна вставка, аби якось розпочати читання. Бо увесь текст звучить гостро. Але й таке контрастне звернення має своє промовисте значення: апостол бажає добра своїм читачам. Тому й говорить просто «в лоб».
Яків нагадує всім про скороминущість життя, і що наше майбутнє — не повністю в наших руках. Будувати плани можна, але не в людських силах їх реалізувати. Бо людина — пара, що з’являється і зникає за мить. А саме тому, що ми ефемерні, маємо робити добро, не гаяти свій час.
Це саме слово можна перекласти не тільки «пара, подих», але і як «чад, дим». Нехай світ не закоптиться від нашого життя.
фінансово.
Щиро дякуємо!
