Культура

Пересопницьке Євангеліє — духовна Першокнига України

27 Травня 2018, 15:41 3940 Ігор Галущак

Євангелія, як і Церква, налічують уже умовні дві тисячі років, але християнство в Україні — набагато молодше. Перше «наше» Євангеліє називається Пересопницьким. Про нього й піде мова.

Невеличке село Пересопниця, що на Рівненщині, нині належить до Верхівської сільської ради. А колись воно було велелюдним центром одного з удільних князівств періоду протистоянь київських та волинських Рюриковичів за Погорину, землю, яка продовжувала історію та традиції першої слов’янської держави — Дулібія Рось. Нині науковці гіпотетично припускають, що в XIII ст. древню Пересопницю зруйнували монголо-татарські війська, хоча чітких даних про  цю подію немає. До того ж, відомо, що монголи не прагнули руйнувати культові центри інших народів без вагомих на те причин. Тому, скоріше за все, Пересопниця тоді не зазнала якихось надзвичайних поневірянь.

Натомість сучасна руйнація до цього села наприкінці XX ст. вже підходила впритул. І, мабуть, його би спіткала доля багатьох невеликих сіл українського Полісся, що нині поступово вимирають, якби воно не було батьківщиною нині відомого всім рукописного Пересопницького Євангелія, створеного у середині XVI ст. у місцевому монастирі.

 

Щоправда, завдячувати тому пересопнівчани, мабуть, мають насамперед першому Президентові Незалежної України Леонідові Кравчукові, уродженцеві цих країв. Адже саме він започаткував традицію складати присягу на вірність Україні на цьому рукописному Святому Письмі. До речі, нині в новозбудованому культурно-археологічному центрі «Пересопниця», що функціонує як відділ Рівненського обласного краєзнавчого музею, автентичного Євангелія немає. Це — факсимільна копія. Оригінал зберігають у Києві, в бібліотеці імені Вернадського. І тільки раз на п’ять років його доторкається рука кожного новообраного президента України.

На жаль, цю святиню в 2010 році осквернив своїм яничарським дотиком і колишній президент-манкурт Віктор Янукович. Проте особливість будь-якого рукописного Святого Письма полягає в тому, що бруд до нього не чіпляється.

 

У чому ж непорушна цінність цієї національної та духовної святині? Скільки часу переписували тексти Святого Письма? І хто працював над створенням цього 9-кілограмового раритету з пергаменту?

 

— Хоч як дивно, — зауважує мистецтвознавець Тетяна Думан, — попри те, що священну Першокнигу України науковці досліджують майже 150 років, це був переважно історико-філологічний аналіз. А ось щодо того, які майстри створили це диво, версії почали з’являтись відносно нещодавно, коли в світі почали застосовувати сучасні методики порівняльного аналізу.

— Була така мода в усій середньовічній Європі: перекладати Біблію рідними мовами. Переклали й українці, — зазначає Микола Федоришин, директор центру. — А видання писаної книжки, її ілюстрування та оздоблення — тоді то була справа недешева.

— Що ж являє собою Пересопницьке Євангеліє?

— Це перший відомий переклад канонічних текстів Біблії із церковнослов’янської, тобто староболгарської мови, на ті часи вже незрозумілої пересічним людям, на староукраїнську. До його створення долучилися щонайменше двоє подвижників: архімандрит Григорій та писар Михайло Василевич. У рукописі вміщено тексти чотирьох євангелістів у такій послідовності: Матвія, Марка, Луки та Йоана.

— Отже, якщо цьому Євангелію — 450 років, то, виходить, українській мові ще більше?

— Староукраїнська мова існувала ще за часів Київської Русі. Власне, вона більше нагадувала старослов’янську, якою послуговувалися переважно для написання документів. А Пересопницьке Євангеліє рясно збагачене тодішньою живою розмовною лексикою.

— Чому ж згадані ченці, які почали роботу над цією рукописною пам’яткою у Двірці (нині Хмельницька область), раптом перебралися до Пересопниці?

— На мою думку, причина — у надзвичайно важливій місії, яку випало виконувати цим високоосвіченим, невтомним подвижникам. Вони, а тим паче княгиня Анастасія Жеславська-Гольшанська, меценат справи, фундаторка книги, усвідомлювали, яке велике значення матиме ця святиня для українців. Тож остерігалися набігів ворогів, зокрема татарів. А оскільки монастир у Двірці не мав надійних оборонних споруд, то вирішено було перебратися до Пересопниці, зусібіч оточеної замками — у Клевані, Дубні та Корці.

Переписували Євангеліє у спеціально обладнаному скрипторії із 1556 по 1561 рік. Щодня починали і завершували працю молитвою. До речі, архімандрит Григорій володів кількома мовами. Крім староболгарської, знав латину, польську та чеську — тому перекладав, а чернець Михайло творив рукописний шедевр. На сторінках духовної святині — багато чорної, червоної та золотистої фарб. Сподіваємось, що невдовзі нам вдасться розгадати секрети технології виготовлення цього письма. 

 

А переписували Євангеліє, найвірогідніше, стилосами — паличками з очерету, застругуючи їх гострим ножем. Таке знаряддя для письма було, між іншим,  кращим і надійнішим за гусячі пера. Зрозуміло, що вони мали й помічників. Свого часу я дослідив архівні матеріали про майже всі навколишні монастирі та замки. Тому дізнався, що при дворі князів Чарторийських, яким належала тоді Пересопниця, служив відомий у краї маляр-іконописець Антон Дяк. Цей майстер виконував замовлення навіть у Львові. Тож цілком міг долучитися й до роботи над Пересопницьким Євангелієм. Але наразі це лише версія, яка потребує доказів.

Додамо, що цей рукописний шедевр створювався в епоху, коли Європі вже відоме було книгодрукування, що дозволяло уникати багатьох помилок при створенні тексту, неточних штрихів у його художньому оздобленні. Але на українській землі, куди новітня технологія прийшла значно пізніше, вишуканому друкові протиставили свою техніку — досконалу в художньому відношенні. Відтак, Першокнига була написана на дорогому пергаменті —  на противагу дешевшому паперу. Її текст написаний унікальними фарбами та золотом. До того ж, сторінки Пересопницького Євангелія прикрашені химерним орнаментом. У барвистих мініатюрах, що змальовують євангелістів, досягнута дивна гармонія між формою та вмістом. Поєднання ніжно-рожевих, сірих, блакитних, сріблястих, золотих, червоних і зелених тонів додає їм життєрадісності й урочистості. Це творчий політ думки, зверненої до Бога. Обличчя євангелістів зображені спокійними та смиренними, при цьому надзвичайно близькими і живими для нас.

Це Євангеліє — шедевр своєї епохи, який намагається вийти за її хронологічні межі. Тому не можна казати, що лише необхідність перевершити католицьку Європу зумовила таке досконале художнє оздоблення. Цьому є ще одне пояснення: ця книга писалася не лише для грішної людини. Вона створювалася водночас для людини та Бога, для їх спілкування.

Подейкують, що нині спеціалісти, пов’язані зі світовими аукціонами раритетів, оцінюють лише страхову вартість цього рукописного скарбу в понад шість мільйонів доларів. Але Пересопницьке Євангеліє — святиня, якою, сподіватимемось, ніхто й ніколи не торгуватиме. Ця книга — безцінна. А говорити про її матеріальну вартість і можливість продажу — блюзнірство. 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity